Genesis 9
1 І благословив Бог Ноя і синів його і сказав їм: плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю, [і володійте нею];
2 нехай бояться вас і нехай тремтять перед вами усі звірі земні, [і вся худоба земна,] і всі птахи небесні, все, що рухається на землі, й усі риби морські: у ваші руки віддані вони;
3 все, що рухається, що живе, буде вам у їжу; як зелень трав’яну даю вам усе;
4 тільки плоті з душею її, з кров’ю її, не їжте;
5 Я стягну і вашу кров, у якій життя ваше, стягну її від усякого звіра, стягну також душу людини від руки людини, від руки брата її;
6 хто проллє кров людську, того кров проллється рукою людини: бо людина створена за образом Божим;
7 ви ж плодіться і розмножуйтесь, і розповсюджуйтеся по землі, і примножуйтеся на ній.
8 І сказав Бог Ною і синам його з ним:
9 ось, Я укладу завіт Мій з вами і з нащадками вашими після вас,
10 і з усякою душею живою, що з вами, із птахами і з худобою, і з усіма звірами земними, які у вас, з усіма, що вийшли з ковчега, з усіма тваринами земними;
11 укладу завіт Мій з вами, що не буде більше знищена всяка плоть водами потопу, і не буде вже потопу на спустошення землі.
12 І сказав [Господь] Бог: ось знамення завіту, який Я укладаю між Мною і між вами і між усякою душею живою, що з вами, в роди назавжди:
13 Я покладаю веселку Мою у хмарі, щоб вона була знаменням [вічного] завіту між Мною і між землею.
14 І буде, коли Я наведу хмару на землю, то з’явиться веселка [Моя] у хмарі;
15 і Я згадаю завіт Мій, що між Мною і між вами і між усякою душею живою в усякій плоті; і не буде більше вода потопом на знищення всякої плоті.
16 І буде веселка [Моя] у хмарі, і Я побачу її, і згадаю завіт вічний між Богом [і між землею] і між усякою душею живою в усякій плоті, що на землі.
17 І сказав Бог Ною: ось знамення завіту, який Я уклав між Мною і між усякою плоттю, що на землі.
18 Сини Ноєві, що вийшли з ковчега, були: Сим, Хам і Яфет. Хам же був батьком Ханаана.
19 Ці троє були синами Ноєвими, і від них заселилась уся земля.
20 Ной почав обробляти землю і насадив виноградник;
21 і випив він вина, і сп’янів, і лежав оголеним у наметі своєму.
22 І побачив Хам, батько Ханаана, наготу батька свого, і, вийшовши, розповів двом братам своїм.
23 Сим же і Яфет взяли одяг і, поклавши його на плечі свої, пішли задом і покрили наготу батька свого; обличчя їхні були повернені назад, і вони не бачили наготи батька свого.
24 Ной витверезів від вина свого і довідався, що вчинив над ним менший син його,
25 і сказав: проклятий Ханаан; раб рабів буде він у братів своїх.
26 Потім сказав: благословенний Господь Бог Симів; Ханаан же буде рабом йому;
27 нехай поширить Бог Яфета, нехай оселиться він у наметах Симових; Ханаан же буде рабом йому.
28 І жив Ной після потопу триста п’ятдесят років.
29 Усіх же днів Ноєвих було дев’ятсот п’ятдесят років, і він помер.