Genesis 8
1 І згадав Бог про Ноя, і про всіх звірів, і про всю худобу, [і про всіх птахів, і про всіх плазунів, що плазують,] що були з ним у ковчезі; і навів Бог вітер на землю, і води зупинилися.
2 І закрилися джерела безодні і вікна небесні, і припинився дощ з неба.
3 Вода ж поступово поверталася з землі, і стала спадати вода після закінчення ста п’ятдесяти днів.
4 І зупинився ковчег у сьомому місяці, у сімнадцятий день місяця, на горах Араратських.
5 Вода постійно спадала до десятого місяця; у перший день десятого місяця показалися верхівки гір.
6 Після сорока днів Ной відчинив зроблене ним вікно ковчега
7 і випустив ворона, [щоб бачити, чи спала вода з землі,] який, вилетівши, відлітав і прилітав, доки не осушилася земля від води.
8 Потім випустив від себе голуба, щоб побачити, чи зійшла вода з лиця землі,
9 але голуб не знайшов місця спокою для ніг своїх і повернувся до нього в ковчег, тому що вода була ще на поверхні всієї землі; і він простягнув руку свою, і взяв його, і прийняв до себе в ковчег.
10 І почекав ще сім днів інших і знову випустив голуба з ковчега.
11 Голуб повернувся до нього у вечірній час, і ось, свіжий оливковий листок у дзьобі в нього, і Ной дізнався, що вода зійшла з землі.
12 Він почекав ще сім днів інших і [знову] випустив голуба; і він уже не повернувся до нього.
13 Шістсот першого року [життя Ноя] до першого [дня] першого місяця припинилася вода на землі; і відкрив Ной покрівлю ковчега і подивився, і ось, обсохла поверхня землі.
14 Й у другому місяці, до двадцять сьомого дня місяця, земля висохла.
15 І сказав [Господь] Бог Ною:
16 вийди з ковчега ти і дружина твоя, і сини твої, і дружини синів твоїх з тобою;
17 виведи із собою всіх тварин, що з тобою, від усякої плоті, з птахів, і худоби, і всіх плазунів, що плазують по землі: нехай розійдуться вони по землі, й нехай плодяться і розмножуються на землі.
18 І вийшов Ной і сини його, і дружина його, і дружини синів його з ним;
19 усі звірі, й [уся худоба, й] усі плазуни, й усі птахи, все, що рухається по землі, за родами своїми, вийшли з ковчега.
20 І влаштував Ной жертовник Господу; і взяв із усякої худоби чистої і з усіх птахів чистих і приніс у всепалення на жертовнику.
21 І відчув Господь приємні пахощі, і сказав Господь [Бог] у серці Своєму: не буду більше проклинати землю за людину, тому що помисли серця людського — зло від юности його; і не буду більше знищувати усе живе, як Я зробив:
22 надалі в усі дні землі сівба і жнива, холод і спека, літо і зима, день і ніч не припиняться.