Genesis 50— 2004

¹Йосиф упав на лице батька свого, і плакав над ним, і цілував його.

²І повелів Йосиф слугам своїм — лікарям, бальзамувати батька його; і лікарі набальзамували­ Ізраїля.

³І виповнилося йому сорок днів, бо стільки днів потрібно для бальзамування, і оплакували його єгиптяни сімдесят днів.

⁴Коли ж минули дні плачу по ньому, Йосиф сказав придворним фараона, говорячи: якщо я знайшов благовоління в очах ваших, то скажіть фараонові так:

⁵батько мій закляв ме­не, сказавши: ось, я вмираю; у гробі моєму, який я викопав собі в землі Ханаанській, там поховай мене. І тепер хотів би я піти і поховати батька мого і повернутися. [Слова Йосифа переказали фараонові.]

⁶І сказав фараон: піди і по­ховай батька твого, як він закляв тебе.

⁷І пішов Йосиф ховати батька свого. І пішли з ним усі слуги фараона, старійшини дому його й усі старійшини землі Єгипетської,

⁸і весь дім Йосифа, і брати його, і дім батька його. Тільки дітей своїх і дрібну й велику худобу свою залишили в землі Гесем.

⁹З ним вирушили також колісниці і вершники, так що зібрання було дуже великим.

¹⁰І ді­йшли вони до Горен-гаатада при Йордані і плакали там плачем великим і дуже сильним; і зробив Йосиф плач по батькові своєму сім днів.

¹¹І бачи­ли жителі землі тієї, хананеї, плач у Горен-гаатаді, і сказали: великий плач цей у єгиптян! Тому наречено ім’я [місцю] тому: плач єгиптян, що при Йордані.

¹²І зро­били сини Яковові з ним, як він заповів їм;

¹³і віднесли його сини його в землю Хана­анську і поховали його в печері на полі Махпела, яку купив Авраам з полем у власність для поховання у Ефрона хеттеянина, перед Мамре.

¹⁴І повернувся Йосиф у Єгипет, сам і брати його і всі, що ходили з ним ховати батька його, після погребіння ним батька свого.

¹⁵І побачили брати Йосифові, що помер батько їх, і сказали: що, коли Йосиф зненавидить нас і захоче помститися нам за все зло, яке ми йому зробили?

¹⁶І послали вони сказати Йосифові: батько твій перед смертю своєю заповів, говорячи:

¹⁷так скажіть Йосифові: прости братам твоїм провину і гріх їх, оскільки вони зробили тобі зло. І нині прости провини рабів Бога батька твого. Йосиф плакав, коли йому говорили це.

¹⁸Прийшли і самі брати його, і упали перед лицем його, і сказали: ось, ми раби тобі.

¹⁹І сказав Йосиф: не бійтеся, тому що я боюся Бога;

²⁰ось, ви замишляли проти мене зло; але Бог перетворив це на добро, щоб зробити те, що тепер є: зберегти життя великій кількості людей;

²¹отже, не бійтеся: я буду годувати вас і дітей ваших. І заспокоїв їх і говорив по серцю їх.

²²І жив Йосиф у Єгипті сам і дім батька його; жив же Йосиф усього сто десять років.

²³І бачив Йосиф ді­­тей у Єфрема до третього роду, також­ і сини Махира, сина Манассіїного, народилися на коліна Йосифа.

²⁴І сказав Йосиф братам своїм: я вмираю, але Бог відвідає вас і виведе вас із землі цієї у землю, про яку клявся Аврааму, Ісааку і Якову.

²⁵І закляв Йосиф синів Ізраїлевих, говорячи: Бог відвідає вас, і ви винесіть кості мої звідси.

²⁶І помер Йосиф­ ста десяти років. І набальзамували його і поклали в ковчег у Єгипті.