Genesis 43— 2004

¹Голод посилився на землі.

²І коли вони з’їли хліб, який привезли з Єгипту, тоді батько їхній сказав їм: підіть знову, купіть нам трохи їжі.

³І сказав йому Іуда, говорячи: той чоловік рішуче заявив нам, сказавши: не з’являйтеся до мого лиця, якщо брата вашого не буде з вами.

⁴Якщо пошлеш з нами брата нашого, то підемо і купимо тобі їжі,

⁵а якщо не пошлеш, то не підемо, тому що той чоловік сказав нам: не з’являйтеся до мого лиця, якщо брата вашого не буде з вами.

⁶Ізраїль сказав: для чого ви зро­били мені таке зло, сказавши тому чоловікові, що у вас є ще брат?

⁷Вони сказали: розпитував той чоловік про нас і про рід наш, говорячи: чи живий ще батько ваш? чи є у вас брат? Ми і розповіли йому за цими роз­питами. Чи могли ми знати, що він скаже: приведіть брата вашого?

⁸Іуда ж сказав Ізраїлю, бать­кові сво­є­му: відпусти отрока зі мною, і ми встанемо і підемо, і живі будемо і не помрем і ми, і ти, і діти наші;

⁹я від­повідаю за нього, з моїх рук вимагатимеш його; якщо я не приведу його до тебе і не поставлю його перед лицем твоїм, то залишусь я винним перед тобою в усі дні життя;

¹⁰якби ми не барилися, то вже сходили б двічі.

¹¹Ізраїль, батько їх, сказав їм: якщо так, то ось що зробіть: візьміть із собою плодів землі цієї і віднесіть у дарунок тому чоловікові трохи бальзаму і трохи меду, стиракси і ладану, фісташок і мигдалевих горіхів;

¹²візьміть і інше срібло в руки ваші; а срібло, назад покладене в отвори мішків ваших, поверніть руками вашими: можливо, це недогляд;

¹³і брата вашого візьміть і, вставши, підіть знову до чоловіка того;

¹⁴Бог же Всемогутній нехай дасть вам знайти милість у чоловіка того, щоб він відпустив вам і іншого брата вашого і Веніаміна, а мені якщо вже бути бездітним, то нехай буду бездітним.

¹⁵І взяли ті люди дарунки ці, і срібла вдвічі взяли в руки свої, і Веніаміна, і встали, пішли в Єгипет і постали перед лицем Йосифа.

¹⁶Йосиф, побачивши між ними Веніаміна [брата свого, сина матері своєї], сказав начальнику дому свого: введи цих людей у дім і заколи що-небудь з худоби, і приготуй, тому що зі мною будуть їсти ці люди опівдні.

¹⁷І зробив чоловік той, як сказав Йосиф, і ввів чоловік той людей цих у дім Йосифів.

¹⁸І злякалися люди ці, що ввели їх у дім Йосифів, і сказали: це за срібло, повернуте раніше у мішки наші, ввели нас, щоб причепитися до нас і напасти на нас, і взяти нас у рабство, і ослів наших.

¹⁹І підійшли вони до начальника дому Йосифового, і стали говорити йому біля дверей дому,

²⁰і сказали: послухай, господарю наш, ми приходили вже раніше купувати їжу,

²¹і трапилося,­ що, коли прийшли ми на ночівлю і відкрили мішки наші, — ось срібло кожного в отворі мішка його, срібло наше за вагою його, і ми повертаємо його своїми руками;

²²а для купівлі їжі ми принесли інше срібло в руках наших, ми не знаємо, хто поклав срібло наше в мішки наші.

²³Він сказав: будьте спокійні, не бійтеся; Бог ваш і Бог батька вашого дав вам скарб у мішках ваших; сріб­ло ваше дійшло до мене. І привів до них Симеона.

²⁴І ввів той чоловік людей цих у дім Йосифів і дав води, і вони обмили ноги свої; і дав корму ослам їхнім.

²⁵І вони приготували дарунки до приходу Йосифа опівдні, тому що чули, що там будуть їсти хліб.

²⁶І прийшов Йосиф додому; і вони принесли йому в дім дарунки, які були в руках їхніх, і поклонилися йому до землі.

²⁷Він запитав їх про здоров’я і сказав: чи здоровий батько ваш старий, про якого ви говорили? чи живий ще він?

²⁸Вони сказали: здоровий раб твій, батько наш; ще живий. [Він сказав: благосло­венна людина ця від Бога.] І схилилися вони і поклонилися.

²⁹І підняв очі свої [Йосиф], і побачив Веніаміна,­ брата свого, сина матері своєї, і сказав: це брат ваш менший, про якого ви говорили мені? І сказав: нехай буде милість Божа з тобою, сину мій!

³⁰І поспіхом вийшов Йосиф, тому що закипіла любов до брата його, і він готовий був заплакати, і вийшов він у внутрішню кімнату і плакав там.

³¹І, умивши лице своє, ввійшов, і укріпився і сказав: подавайте страву.

³²І подали йому окремо, і їм окремо, і єгиптянам, які обідали з ним, окремо, бо єгиптяни не можуть їсти з євреями, тому що це мерзота для єгиптян.

³³І сіли вони перед ним, первородний за первородством його, і мо­лодший за молодістю його, і дивувалися ці люди один перед одним.

³⁴І посилалися їм страви від нього, і частка Веніаміна була вп’ятеро біль­шою за частки кожного з них. І пи­ли, і доволі пили вони з ним.