Genesis 29— 2004

¹І встав Яків і пішов у землю синів сходу [до Лавана, сина Вафуїла арамеянина, до брата Ревекки, матері Якова та Ісава].

²І по­бачив: ось, на полі колодязь, і там три отари дрібної худоби, що лежала біля нього, тому що із того колодязя напували отари. Над отвором колодязя був великий камінь.

³Коли збиралися туди всі отари, відвалюва­ли камінь від отвору колодязя і напували овець; потім знову клали камінь на своє місце, на отвір колодязя.

⁴Яків сказав їм [пастухам]: брати мої! звідки ви? Вони сказали: ми з Харрана.

⁵Він сказав їм: чи зна­єте ви Лавана, сина Нахорового? Вони сказали: знаємо.

⁶Він ще сказав їм: чи здоровий він? Вони сказали: здоровий; і ось, Рахиль, доч­ка його, йде з вівцями.

⁷І сказав [Яків]: ось, день ще довгий; не час збирати худобу; напоїть овець і йдіть, пасіть.

⁸Вони сказали: не можемо, поки не зберуться всі отари, і не відвалять каменя від отвору колодязя; тоді будемо ми поїти овець.

⁹Ще він говорив з ними, як прийшла Рахиль [дочка Лавана] з дрібною худобою батька свого, бо вона пасла [дрібну худобу батька свого].

¹⁰Коли Яків побачив Рахиль, дочку Лавана, брата матері своєї, і овець Лавана, брата матері своєї, то підійшов Яків, відвалив камінь від отвору коло­дязя і напоїв овець Лавана, брата матері­ своєї.

¹¹І поцілував Яків Рахиль і підніс голос свій і заплакав.

¹²І сказав Яків Рахилі, що він родич батька її і що він син Ревекки. А вона побігла і сказала бать­ку своєму [все це].

¹³Лаван, почувши­ про Якова, сина сестри своєї, вибіг йому назустріч, обійняв його і поцілував його, і ввів його в дім свій; і він розпо­вів Лавану про все це.

¹⁴Лаван же сказав йому: дійсно ти кость моя і плоть моя. І жив у нього Яків цілий місяць.

¹⁵І Лаван сказав Якову: невже ти задарма будеш служити мені, тому що ти родич? скажи мені, що заплатити тобі?

¹⁶У Лавана ж було дві доч­ки; ім’я старшої: Лія; ім’я молод­шої: Рахиль.

¹⁷Лія була слабка на очі, а Рахиль була красива станом і кра­сива лицем.

¹⁸Яків полюбив Рахиль і сказав: я буду служити тобі сім років за Рахиль, молодшу дочку твою.

¹⁹Лаван сказав [йому]: краще віддати мені її за тебе, ніж віддати її за іншого кого; живи в мене.

²⁰І слу­жив Яків за Рахиль сім років; і вони видалися йому за кілька днів, тому що він любив її.

²¹І сказав Яків Лавану: дай дружину мою, тому що мені вже виповнився час, щоб увійти до неї.

²²Лаван скликав усіх людей того міста і зробив вечерю.

²³Увече­рі ж узяв [Лаван] дочку свою Лію і ввів її до нього; і ввійшов до неї [Яків].

²⁴І дав Лаван служницю свою Зелфу­ у служниці дочці своїй Лії.

²⁵Вранці ж виявилося, що це Лія. І [Яков] сказав Лавану: що це зробив ти зі мною? чи не за Рахиль я служив у тебе? навіщо ти обманув мене?

²⁶Лаван сказав: у нашому місці так не роблять, щоб молодшу видати раніше за старшу;

²⁷закінчи тиждень цією, потім дамо тобі і ту за службу, яку ти будеш виконувати в мене ще сім років інших.

²⁸Яків так і зробив і закінчив тиждень цією. І [Лаван] дав Рахиль, дочку свою, йому за дружину.

²⁹І дав Лаван служницю свою Валлу в служниці дочці своїй Рахилі.

³⁰[Яків] увійшов і до Рахилі, і любив Рахиль більше, ніж Лію; і служив у нього ще сім років інших.

³¹Господь [Бог] побачив, що Лія була нелюбою, і відкрив утробу її, а Рахиль була неплідна.

³²Лія зачала і народила [Якову] сина, і нарекла йому ім’я: Рувим, тому що сказала вона: Господь споглянув на моє нещастя [і дав мені сина], бо тепер буде любити мене чоловік мій.

³³І зачала [Лія] знову і народила [Якову другого] сина, і сказала: Господь почув, що я нелюба, і дав мені і цього. І на­рекла йому ім’я: Симеон.

³⁴І зачала ще і народила сина, і сказала: тепер-то прилучиться до мене чоловік мій, тому що я народила йому трьох синів. Від цього наречено йому ім’я: Левій.

³⁵І ще зачала і народила сина, і сказала: тепер-то я звеличу Господа.­ Тому нарекла йому ім’я Іуда. І перестала народжувати.