Genesis 24— 2004

¹Авраам був уже старий і в лі­­­­­­­тах похилих. Господь благословив Авраама усім.

²І сказав Авраам рабові своєму, старшому в домі його, який управляв усім, що у нього було: поклади руку твою під стег­но моє

³і клянися мені Господом, Богом неба і Богом землі, що ти не візьмеш синові моєму [Ісааку] дружини з дочок хананеїв, серед яких я живу,

⁴але підеш у землю мою, на батьківщину мою [і до племені мого], і візьмеш [звідти] дружину си­нові моєму Ісааку.

⁵Раб сказав йому: можливо, не захоче жінка йти зі мною в цю землю, чи повинен я повернути сина твого в землю, з якої ти вийшов?

⁶Авраам сказав йому: бережися, не повертай сина мого туди;

⁷Господь, Бог неба [і Бог землі], Який взяв мене з дому батька мого і з землі народження мого, Який говорив мені і Який клявся мені, говорячи: [тобі і] нащадкам твоїм дам цю землю, — Він пошле ангела Свого перед тобою, і ти візьмеш дружину синові моєму [Ісааку] звідти;

⁸якщо ж не захоче жінка йти з тобою [у землю цю], ти будеш віль­ний від цієї клятви моєї; тільки сина мого не повертай туди.

⁹І поклав раб руку свою під стегно Авраама, господаря свого, і поклявся йому в цьому.

¹⁰І взяв раб з верблюдів господаря свого десять верблюдів і пішов. У руках у нього були також різні скарби господаря його. Він встав і пішов у Месопотамію, в місто Нахора,

¹¹і зупинив верблюдів за містом, біля колодязя води, надвечір, у той час, коли виходять жінки брати [воду],

¹²і сказав: Господи, Боже гос­подаря мого Авраама! пошли її сьогодні назустріч мені і вчини милість з господарем моїм Авраамом;

¹³ось, я стою біля джерела води, і дочки жителів міста виходять черпати воду;

¹⁴і дівчина, якій я скажу: нахили глечик твій, я нап’юся, і яка скаже [мені]: пий, я й верблюдам твоїм дам пити, [поки не нап’ються,] — ось та, яку Ти призначив рабу Твоєму Ісааку; і з того довідаюсь я, що Ти твориш милість з господарем моїм [Авраамом].

¹⁵Ще не перестав він говорити [у розумі своєму], і ось, вийшла Ревекка, яка народилася від Вафуїла, сина Милки, дружини Нахора, брата Авра­амового, і глечик її на плечі її;

¹⁶дів­чина була прекрасна на вигляд, діва, якої не пізнав чоловік. Вона зійшла до джерела, наповнила глечик свій і пішла нагору.

¹⁷І побіг раб назустріч їй і сказав: дай мені напитися трохи із глечика твого.

¹⁸Вона сказала: пий, господарю мій. І негайно спустила глечик свій на руку свою і напоїла його.

¹⁹І, коли напоїла його, сказала: я наберу води також і для верблюдів твоїх, доки не нап’ються [усі].

²⁰І негайно вилила воду із глечика свого в поїлку і побігла знову до ко­ло­дязя почерпнути [води], і набрала­ для усіх верблюдів його.

²¹Чоловік той дивився на неї зі здивуванням у мовчанні, бажаючи зрозуміти, чи благословив Господь путь його, чи ні.

²²Коли верблюди перестали пити, тоді чоловік той узяв золоту сергу, вагою півсикля, і два зап’ястя на руки їй, вагою в десять сиклів золота;

²³[і запитав її] і сказав: чия ти дочка? скажи мені, чи є в домі батька твого місце, щоб нам переночувати?

²⁴Вона сказала йому: я дочка Вафуїла, сина Милки, якого вона народила Нахору.

²⁵І ще сказала йому: у нас багато соломи і корму, і є місце для ночівлі.

²⁶І схилився чоловік той і поклонився Господу,

²⁷і сказав: благословенний Господь Бог господаря мого Авраама, Який не залишив господаря мого милістю Своєю й істиною Своєю! Господь прямою дорогою привів мене до до­му брата господаря мого.

²⁸Дівчина побігла і розповіла про це в домі матері своїй.

²⁹У Ревекки був брат, на ім’я Лаван. Лаван вибіг до тієї людини, до джерела.

³⁰І коли він побачив сергу і зап’ястя на руках у сестри своєї і почув слова Ревекки, сестри своєї, яка говорила: так говорив зі мною той чоловік, — то прийшов до чоловіка цього, і ось, він стоїть з верблюдами біля джерела;

³¹і сказав [йому]: ввійди, благословенний Господом; чому ти стоїш ззов­ні? я приготував дім і місце для вер­блюдів.

³²І ввійшов чоловік. Лаван розсідлав верблюдів і дав соломи і корму верблюдам, і води, щоб умити ноги йому і людям, які були з ним;

³³і запропонована була йому їжа; але він сказав: не буду їсти, поки не скажу про діло своє. І сказали: говори.

³⁴Він сказав: я раб Авраамів;

³⁵Господь дуже благословив господаря мого, і він став великим: Він дав йому овець і волів, сріб­ло і золото, рабів і рабинь, верблюдів і ­ос­лів;

³⁶Сарра, дружина господаря ­мо­го, вже будучи старою, народила господарю моєму [одного] сина, якому він віддав усе, що в нього;

³⁷і взяв з мене клятву господар мій, сказавши: не бери дружини синові моєму з дочок хананеїв, у землі яких я жи­ву,

³⁸а піди в дім батька мого і до родичів моїх, і візьмеш [звідти] дружину синові моєму.

³⁹Я сказав господарю моєму: можливо, не піде жінка зі мною.

⁴⁰Він сказав мені: Гос­подь [Бог], перед лицем Якого я ходжу, пошле з тобою ангела Свого і благовлаштує путь твою, і візьмеш дружину сину моєму з рідних моїх і з дому батька мого;

⁴¹тоді будеш ти вільним­ від клятви моєї, коли сходиш до родичів моїх; і якщо вони не дадуть тобі, то будеш вільним від клят­ви моєї.

⁴²І прийшов я нині до джерела, і сказав: Господи, Боже гос­подаря мого Авраама! Якщо Ти благовлаштуєш путь, яку я звершую,

⁴³то ось, я стою біля джерела води, [і дочки жителів міста виходять черпати воду,] і дівчина, яка вийде черпати, і якій я скажу: дай мені напитися трохи з глечика твого,

⁴⁴і яка скаже мені: і ти пий, і верблюдам твоїм я начерпаю, ось дружина, яку Господь призначив синові господаря мого [рабу Своєму Ісааку; і з цього дізнаюсь я, що Ти чиниш милість господарю моєму Аврааму].

⁴⁵Ще не перестав я говорити в розумі моєму, і ось, вийшла Ревекка, і глечик її на плечі її, і зійшла до джерела і зачерпнула [води]; і я сказав їй: напої мене.

⁴⁶Вона негайно спустила з себе глечик свій [на руку свою] і сказала: пий, і верблюдів твоїх я напою. І я пив, і верблюдів [моїх] вона напоїла.

⁴⁷Я запитав її і сказав: чия ти дочка? [скажи мені]. Вона сказала: дочка Вафуїла, сина Нахорового,­ якого народила йому Милка. І дав я серги їй і зап’ястя на руки її.

⁴⁸І схилився я і поклонився Господу, і благословив Господа, Бога господаря мого Авраама, Який прямою дорогою привів мене, щоб узяти дочку брата господаря мого за сина його.

⁴⁹І нині скажіть мені: чи маєте ви намір зробити милість і правду господарю моєму чи ні? скажіть мені, і я обернуся праворуч, або ліворуч.

⁵⁰І від­повіли Лаван і Вафуїл і сказали: від Господа прийшла ця справа; ми не можемо сказати тобі всупереч ні поганого, ні доброго;

⁵¹ось Ревекка перед тобою; візьми [її] і піди; нехай буде вона дружиною синові господаря твого, як сказав Господь.

⁵²Коли раб Авраамів почув слова їхні, то поклонився Господу до землі.

⁵³І вийняв раб срібні і золоті речі й одяг і дав Ревецці; також і братові її і матері її дав багаті подарунки.

⁵⁴І їли і пили він і люди, які були з ним, і переночували. Коли ж встали вранці, то він сказав: відпустіть мене [і я піду] до господаря мого.

⁵⁵Але брат її і мати її сказали: нехай побуде з нами дівчина днів хоч десять, потім підеш.

⁵⁶Він сказав їм: не затримуйте мене, тому що Господь благовлаштував путь мою; відпустіть мене, і я піду до господаря мого.

⁵⁷Вони сказали: покличемо дівчину і запитаємо, що вона скаже.

⁵⁸І покликали Ревекку і сказали їй: чи підеш з цим чоловіком? Вона сказала: піду.

⁵⁹І відпустили Ревекку, сестру свою, і годівницю її, і раба Авраамового, і людей його.

⁶⁰І благословили Ревекку і сказали їй: сестро наша! нехай народяться від тебе тисячі тисяч, і нехай володіють нащадки твої оселями ворогів твоїх!

⁶¹І встала Ревекка і служниці її, і сіли на верблюдів, і поїхали за тим чоловіком. І раб узяв Ревекку і пішов.

⁶²А Ісаак прийшов з Беер-лахай-рої, бо жив він у землі полуденній.

⁶³Коли настав вечір, Ісаак вийшов у поле пороздумувати, і звів очі свої, і побачив: ось, йдуть верблюди.

⁶⁴Ревекка глянула, і побачила Ісаака, і спустилася з верблюда.

⁶⁵І сказала рабові: хто ця лю­дина, яка йде по полю назустріч нам? Раб сказав: це господар мій. І вона взяла покривало і покрилася.

⁶⁶Раб же розповів Ісааку усе, що зробив.

⁶⁷І ввів її Ісаак у шатро Сарри, матері своєї, і взяв Ревекку, і вона стала йому дружиною, і він полюбив її; й утішився Ісаак у печалі за [Саррою,] матір’ю своєю.