Ezekiel 7— 2004

¹І було до мене слово Господнє:

²і ти, сину людський, [скажи]: так говорить Господь Бог; землі Ізраїлевій кінець, — кінець прийшов на чотири краї землі.

³Ось кінець тобі; і пошлю на тебе гнів Мій, і буду судити тебе за шляхами твоїми, і покладу на тебе всі мерзоти твої.

⁴І не пощадить тебе око Моє, і не помилую, і воздам тобі за шляхами твоїми, і мерзоти твої з тобою будуть, і пізнаєте, що Я Господь.

⁵Так говорить Господь Бог: біда єдина, ось, іде біда.

⁶Кінець прийшов, прийшов кінець, встав на тебе; ось дійшла,

⁷дійшла напасть до тебе, жителю землі! надходить час, наближається день сум’яття, а не веселих вигуків на горах.

⁸Ось, незабаром виллю на тебе лють Мою і звершу над тобою гнів Мій, і буду судити тебе за шляхами твоїми, і покладу на тебе всі мерзоти твої.

⁹І не пощадить тебе око Моє, і не помилую. За шляхами твоїми воздам тобі, і мерзоти твої з тобою будуть; і пізнаєте, що Я Господь каратель.

¹⁰Ось день! ось прийшла, настала напасть! жезл виріс, гордість розрослася.

¹¹Постає сила на жезл нечестя; нічого не залишиться від них, і від багатства їх, і від шу­­му їх, і від пишноти їх.

¹²Прийшов час, настав день: хто купив, не радій, і хто продав, не плач; бо гнів над усією безліччю їх;

¹³Бо хто продав, не повернеться до проданого, хоч би і залишилися вони у живих; бо пророче видіння про всю без­ліч їх не відміниться, і ніхто своїм беззаконням не укріпить свого життя.

¹⁴Засурмлять у трубу, і все готується, але ніхто не йде на війну: бо гнів Мій над усією безліччю їх.

¹⁵Поза домом меч, а у домі моровиця­ і голод. Хто у полі, той помре від ме­ча; а хто у місті, того пожеруть голод і моровиця.

¹⁶А вцілілі з них утечуть і будуть на горах, як голуби долин; усі вони будуть стогнати, кожен за своє беззаконня.

¹⁷У всіх руки опус­тяться, й у всіх коліна затремтять, як вода.

¹⁸Тоді вони опережуться веретищем, і обійме їх трепет і у всіх на лицях буде сором, і у всіх на головах пліш.

¹⁹Срібло своє вони викинуть на вулиці, і золото у них буде у зневазі. Срібло їх і золото їх не у змозі буде врятувати їх у день гніву Господа. Вони не наситять ними душ своїх і не наповнять утроб своїх; бо воно було приводом до беззаконня їх.

²⁰І у червоних убраннях своїх вони перетворювали його на гордість, і робили з нього зображення мерзотних своїх ідолів; за те і зроблю його нечистим для них;

²¹і віддам його у руки чужих у здобич і беззаконникам землі на розкрадання, і вони осквернять його.

²²І відверну від них лице Моє, і осквернять потаємне Моє; і прийдуть туди грабіжники, і осквернять його.

²³Зро­би ланцюг, бо земля ця наповнена кривавими злодіяннями, і місто пов­не насильства.

²⁴Я приведу найлютіших з народів, і заволодіють дома­ми їхніми. І покладу кінець пихатості сильних, і будуть осквернені святині їхні.

²⁵Йде пагуба; будуть шукати миру, і не знайдуть.

²⁶Біда піде за бідою і звістка за звісткою; і будуть просити у пророка видіння, і не стане вчення у священика і поради у старців.

²⁷Цар буде ремствувати, і князь одягнеться у жах, і в народу землі будуть тремтіти руки. Вчиню з ними за шляхами їхніми, і за судами їхніми буду судити їх; і пізнають, що Я Господь.