Ezekiel 34— 2004

¹І було до мене слово Господнє:

²сину людський! виречи пророцтво на пастирів Ізраїлевих, виречи пророцтво і скажи їм, пастирям: так говорить Господь Бог: горе пастирям Ізраїлевим, які пасли себе самих! чи не стадо повинні пасти пастирі?

³Ви їли жир і вовною одягалися, відгодованих овець за­­колювали, а стада не пасли.

⁴Слаб­ких не зміцнювали, і хворої вівці не лікували, і пораненої не перев’язували, і вкраденої не повертали, і загубленої не шукали, а правили ними з насильством і жорстокістю.

⁵І розсіялися вони без пастиря і, розсіявшись, зробилися поживою всякому звіру польовому.

⁶Блукають вівці Мої по всіх горах і по усякому високому пагорбі, і по всьому лиці землі розсіялися вівці Мої, і ніхто не розвідує про них, і ніхто не шукає їх.

⁷Тому, пастирі, вислухайте слово Господнє.

⁸Живу Я! — говорить Гос­подь Бог; за те, що вівці Мої залишені були на розкрадання і без пастиря зробилися вівці Мої поживою всякого звіра польового, і пастирі Мої не шукали овець Моїх, і пасли пастирі самих себе, а овець Моїх не пасли, —

⁹за те, пастирі, вислухайте слово Господнє.

¹⁰Так гово­рить Господь Бог: ось, Я — на пастирів, і стягну овець Моїх від руки їх, і не дам їм більше пасти овець, і не будуть більше пастирі пасти самих себе, і вивергну овець Моїх із щелеп їхніх, і не будуть вони їжею їх.

¹¹Бо так говорить Господь Бог: ось, Я Сам знайду овець Моїх і огляну їх.

¹²Як пастух перевіряє стадо своє у той день, коли знаходиться серед стада свого розсіяного, так Я перегляну овець Моїх і визволю їх із усіх місць, в яких вони були розсіяні у день хмарний і похмурий.

¹³І виведу їх з народів, і зберу їх із країн, і приведу їх у землю їх, і буду пасти їх на горах Ізраїлевих, біля потоків і на всіх населених місцях землі цієї.

¹⁴Буду пасти їх на доброму пасовищі, і загін їх буде на високих горах Ізраїлевих; там вони будуть відпочивати у доброму загоні і будуть пас­тися на рясному пасовищі, на горах Ізраїлевих.

¹⁵Я буду пасти овець Моїх і Я буду заспокоювати їх, — говорить Господь Бог.

¹⁶Загублену розшукаю і вкрадену поверну, і поранену перев’яжу, і хвору зміцню, а розжирілу і буйну знищу; буду пасти їх за правдою.

¹⁷Вас же, вівці Мої, — так говорить Господь Бог, — ось, Я буду судити між вівцею і вівцею, між бараном і козлом.

¹⁸Хіба мало вам того, що пасетеся на доброму пасовищі, а тим часом решту на пасовищі вашому топчете ногами вашими, п’єте чисту воду, а решту каламутите ногами вашими,

¹⁹так що вівці Мої повинні годуватися тим, що потоптане ногами вашими, і пити те, що скаламучене ногами вашими?

²⁰Тому так говорить їм Господь Бог: ось, Я Сам буду судити між вівцею повною й вівцею худою.

²¹Оскільки ви штовхаєте боком і пле­чем, і рогами своїми б’єте всіх слабких, доки не виштовхнете їх геть, —

²²то Я спасу овець Моїх, і їх не будуть уже розкрадати, і буду судити між вівцею і вівцею.

²³І поставлю над ними одного пастиря, який буде пасти їх, раба Мого Давида; він буде пасти їх і він буде у них пастирем.

²⁴І Я, Гос­подь, буду їхнім Богом, і раб Мій Давид буде князем серед них. Я, Господь, сказав це.

²⁵І укладу з ними завіт миру і прожену з землі лютих звірів, так що безпечно будуть жити у степу і спати у лісах.

²⁶Дарую їм і околицям пагорба Мого благословення, і дощ буду посилати у свій час; це будуть дощі благословення.

²⁷І польове дерево буде давати плід свій, і земля буде давати плоди свої; і будуть вони безпечні на землі своїй, і пізнають, що Я Господь, коли скрушу зв’язки ярма їх і визволю їх від руки поневолювачів їх.

²⁸Вони не будуть вже здобиччю для народів, і польові звірі не будуть пожирати їх; вони будуть жити безпечно, і ніхто не буде страшити їх.

²⁹І виро­щу у них насадження славне, і не бу­дуть уже гинути від голоду на зем­лі і терпіти посоромлення від народів.

³⁰І пізнають, що Я, Господь Бог їх, з ними, і вони, дім Ізраїлів, Мій народ, — говорить Господь Бог,

³¹і що ви — вівці Мої, вівці пастви Моєї; ви — люди, а Я Бог ваш, — говорить Господь Бог.