1Таке було видіння подоби слави Господньої. Побачивши це, я упав на лице своє, і чув глас Того, Хто говорив, і Він сказав мені: сину людський! стань на ноги твої, і Я буду говорити з тобою.
2І коли Він говорив мені, ввійшов у мене дух і поставив мене на ноги мої, і я чув Того, Хто говорив мені.
3І Він сказав мені: сину людський! Я посилаю тебе до синів Ізраїлевих, до людей непокірливих, які збурилися проти Мене; вони і батьки їхні зрадники переді Мною до цього самого дня.
4І ці сини з огрубілим лицем і з жорстоким серцем; до них Я посилаю тебе, і ти скажеш їм: «так говорить Господь Бог!»
5Чи будуть вони слухати, чи не будуть, бо вони бунтівний дім; але нехай знають, що був пророк серед них.
6А ти, сину людський, не бійся їх і не бійся слів їхніх, якщо вони бур’яном і терням будуть для тебе, і ти будеш жити у скорпіонів; не бійся слів їхніх і не страшися лиця їх, бо вони бунтівний дім;
7і говори їм слова Мої, чи будуть вони слухати, чи не будуть, бо вони вперті.
8Ти ж, сину людський, слухай, що Я буду говорити тобі; не будь упертим, як цей бунтівний дім; відкрий уста твої і з’їж, що Я дам тобі.
9І побачив я, і ось, рука простягнена до мене, і ось, у ній книжковий сувій.
10І Він розгорнув його переді мною, і ось, сувій списаний був усередині і ззовні, і написано на ньому: «плач, і стогін, і горе».