Exodus 12— 2004

¹І сказав Господь Мойсеєві та Аарону в землі Єгипетській. промовляючи:

²місяць цей нехай буде у вас початком місяців, нехай буде він у вас першим між місяцями року.

³Скажіть усій громаді [синів] Ізраїлевих так: у десятий день цього місяця нехай кожен візьме одне ягня по родинах, по агнцю на родину;

⁴коли ж родина настільки мала, що не з’їсть ціле ягня, то нехай візьме з сусідом своїм найближ­чим до свого дому, за кількістю душ, щоб було достатньо для спожиття всього ягняти.

⁵Агнець у вас має бути­ без вад, чоловічої статі, одноліток; візьміть його від овець або від кіз,

⁶і нехай він зберігається у вас до чотирнадцятого дня цього місяця: тоді нехай заколе його все зібрання громади ізраїльської ввечері

⁷і нехай візьмуть від крови його і помас­тять на обох одвірках і на поперечині дверей у домах, де будуть їсти його;

⁸нехай з’їдять м’ясо його тієї ж ночі, спечене на вогні; з прісним хлібом і з гіркими травами нехай з’їдять його;

⁹не їжте недопеченого м’яса, або звареного у воді, але їжте спечене на вогні з головою, ногами й нутрощами;

¹⁰не залишайте від нього до ранку [і кістки його не розтрощуйте], але те, що залишиться від нього до ранку, спаліть на вогні.

¹¹Їжте ж його так: стегна ваші нехай будуть підперезані, взуття ваше — на ногах ваших і посохи ваші — в руках ваших, їжте його поспішаючи: це — Пасха Господня.

¹²А Я в цю саму ніч пройду по землі Єгипетській і вражу кожного первістка в землі Єгипетській, від людини до худоби, і над усіма богами єгипетськими вчиню суд. Я Господь.

¹³І буде у вас кров знаменням на домах, де ви перебуваєте, і побачу кров і про­йду мимо вас, і не буде у вас пошести­ згубної, коли буду нищити землю Єгипетську.

¹⁴І нехай буде вам день цей пам’ятним, і святкуйте в ньо­му і свято Господнє в [усі] роди ваші; як установлення вічне святкуйте його.

¹⁵Сім днів їжте прісний хліб; з самого першого дня знищіть квасне в домах ваших, тому що хто буде їсти квасне з першого дня до сьомого­ дня, душа та знищена буде із середовища Ізраїля.

¹⁶І в перший день нехай буде у вас священне зіб­рання, і в сьомий день священне зіб­рання: ніякої роботи не можна робити в них; тільки те́, що є кожному, одне те́ мож­на робити вам.

¹⁷Дотримуйтесь опріс­ноків, тому що в цей самий день Я ви­вів ополчення ваші із землі Єгипетської, і додержуйте день цей у роди ваші, як установлення вічне.

¹⁸З чотирнадцятого дня першого місяця, з вечора їжте прісний хліб до вечора двадцять першого дня того самого місяця;

¹⁹сім днів не повин­но бути закваски в домах ваших, бо хто буде їсти квасне, душа та знищена буде із громади [синів] Ізраїлевих, чи то подорожній, чи хто природний житель землі тієї.

²⁰Нічого квасного не їжте; в усякому місці перебування вашого їжте пріс­ний хліб.

²¹І скликав Мойсей усіх старійшин [синів] Ізраїлевих і сказав їм: виберіть і візьміть собі агнців за сімействами вашими і заколіть пасху;

²²і візьміть пучок ісопу, і обмочіть у кров, що у посудині, і помажте поперечини й обидва одвірки дверей кров’ю, що у посудині; а ви ніхто не виходьте за двері дому свого до ранку.

²³І піде Господь, щоб уразити Єгипет, і побачить кров на поперечинах і на обох одвірках, і пройде Господь мимо дверей, і не попустить згубникові ввійти в доми ваші для ураження.

²⁴Зберігайте це, як закон для себе і для синів своїх повіки.

²⁵Коли ввійдете в землю, яку Господь дасть вам, як Він говорив, дотримуйтеся цього служіння.

²⁶І коли скажуть вам діти ваші: що це за служіння?

²⁷скажіть [їм]: це пасхальна жертва Господу, Який пройшов мимо домів синів Ізраїлевих в Єгип­ті, коли уражав єгиптян, і доми наші визволив. І схилився народ і поклонився.

²⁸І пішли сини Ізраїлеві і зробили: як повелів Господь Мойсеєві й Аарону, так і зробили.

²⁹Опівночі Господь уразив усіх первістків у землі Єгипетській, від первістка фараона, який сидів на престолі своєму, до первістка в’язня,­ що знаходився у в’язниці, і все первородне з худоби.

³⁰І встали вночі­ фараон сам і всі раби його і весь Єгипет; і зчинився великий крик [по всій землі] Єгипетській, тому що не було дому, де не було б мертвих.

³¹І покликав [фараон] Мойсея та Аарона вночі і сказав [їм]: встаньте, вийдіть із середовища народу мого, як ви, так і сини Ізраїлеві, і підіть, звершуйте служіння Господу [Богу вашому], як говорили ви;

³²і дрібну і велику худобу вашу візьміть, як ви говорили; і підіть і благословіть ме­не.

³³І примушували єгиптяни народ, щоб скоріше вислати його з землі тієї; бо говорили вони: ми усі помремо.

³⁴І поніс народ тісто своє, раніше ніж воно вкисло; діжки їх, зав’язані в одежах їхніх, були на плечах їхніх.

³⁵І зробили сини Ізраїлеві за словом Мойсея і просили у єгиптян ре­чей срібних і речей золотих і одягу.

³⁶Господь же дав милість народу [Своєму] в очах єгиптян: і вони дава­ли­ йому, і обібрав він єгиптян.

³⁷І вирушили сини Ізраїлеві з Раам­сеса в Сокхоф — до шестисот тисяч піших чоловіків, крім дітей;

³⁸і безліч різноплемінних людей вийшли з ними, і дрібна і велика худоба, стадо дуже велике.

³⁹І спекли вони із тіста, що винесли з Єгипту, прісні коржі, тому що воно ще не вкисло, тому що вони були вигнані з Єгипту і не могли баритися, і навіть їжі не приготували собі на дорогу.

⁴⁰Часу ж, у який сини Ізраїлеві [і батьки їхні] жили в Єгипті [і в зем­лі Ханаанській], було чотириста тридцять років.

⁴¹Після того, як минуло чотириста тридцять років, у цей самий день вийшло все ополчення Господнє з землі Єгипетської вночі.

⁴²Це — ніч служіння Господу за визволення їх із землі Єгипетської; ця сама ніч — служіння Господу у всіх синів Ізраїлевих у роди їхні.

⁴³І сказав Господь Мойсеєві й Аа­­ро­­­ну: ось устав Пасхи: ніякий іно­­пле­­­мінник не повинен їсти її;

⁴⁴а всякий раб, куплений за срібло, коли обріжеш його, може їсти її;

⁴⁵поселенець і найманець не повинен їсти її.

⁴⁶В одному домі належить їсти її, [не залишайте від неї до ранку,] не виносьте м’яса геть з дому і кісток її не розтрощуйте.

⁴⁷Уся громада [синів] Ізраїля повинна звершувати її.

⁴⁸Якщо ж оселиться у тебе подорожній і захоче звершити Пасху Господню, то обріж у нього всіх чоловічої статі, і тоді нехай він приступить до звершення її і буде як природний житель землі; а нія­кий необрізаний не повинен їсти її;

⁴⁹один закон нехай буде і для природного жителя і для подорожнього, який оселився між вами.

⁵⁰І зробили всі сини Ізраїлеві: як повелів Господь Мойсеєві й Аарону, так і зробили.

⁵¹У цей самий день Господь вивів синів Ізраїлевих із зем­лі Єгипетської за ополченнями їх.