Daniel 9— 2004

¹У перший рік Дарія, сина Ассуїрового, з роду мідійського, який поставлений був царем над царством Халдейським,

²у перший рік царювання його я, Даниїл, зрозумів по книгах число років, про які було слово Господнє до Єремії пророка, що сімдесят років сповняться над спустошенням Єрусалима.

³І повернув я лице моє до Господа Бога з молит­вою і благанням, у посту і веретищі і попелі.

⁴І молився я Господу Богу моєму, і сповідувався і сказав: «Мо­лю Тебе, Господи Боже великий і дивний, що зберігаєш завіт і милість до тих, які люблять Тебе і виконують повеління Твої!

⁵Згрішили ми, чинили беззаконно, діяли нечестиво, були впертими і відступили від заповідей Твоїх і від постанов Твоїх;

⁶і не слухали рабів Твоїх, пророків, які Твоїм ім’ям говорили царям нашим, і вельможам нашим, і батькам нашим, і всьому на­роду країни.

⁷У Тебе, Господи, правда, а у нас на лицях сором, як день цей, у кожного юдея, у жителів Єрусалима й у всього Ізраїля, у ближніх і далеких, у всіх країнах, куди Ти вигнав їх за відступлення їх, з яким вони відступили від Тебе.

⁸Господи! у нас на лицях сором, у царів наших, у князів наших і у батьків наших, тому що ми згрішили перед Тобою.

⁹А у Господа Бога нашого милосердя і прощення, бо ми збурилися проти Нього

¹⁰і не слухали гласу Господа Бога нашого, щоб жити за законами Його, які Він дав нам через рабів Своїх, пророків.

¹¹І весь Ізраїль переступив закон Твій і відвернувся, щоб не слухати гласу Твого; і за те вилилися на нас прокляття і клятва, які написані у законі Мойсея, раба Божого: бо ми згрішили перед Ним.

¹²І Він виконав­ слова Свої, які прорік на нас і на суддів наших, які судили нас, навів­ши на нас велику біду, якої не бувало під небесами і яка звершилася над Єрусалимом.

¹³Як написано у законі Мойсея, так вся ця біда осягла нас; але ми не благали Госпо­да Бога нашого, щоб нам навернути­ся від беззаконь наших і зрозуміти істину Твою.

¹⁴Спостерігав Господь цю біду і навів її на нас: бо праведний Господь Бог наш у всіх ділах Своїх, які звершує, але ми не слухали гласу Його.

¹⁵І нині, Господи Боже наш, Який вивів народ Твій із землі Єгипетської рукою сильною і явив славу Твою, як день цей! згрішили ми, чинили нечестиво.

¹⁶Господи! за всією правдою Твоєю нехай відвернеться гнів Твій і обурення Твоє від града Твого, Єрусалима, від святої гори Твоєї; бо за гріхи наші і беззаконня батьків наших Єрусалим і народ Твій зневажають усі, хто оточує нас.

¹⁷І нині по­чуй, Боже наш, молитву раба Твого і моління його і споглянь світлим лицем Твоїм на спустошене святилище Твоє, заради Тебе, Господи.

¹⁸Прихили, Боже мій, вухо Твоє і почуй, відкрий очі Твої і споглянь на спустошення наші і на місто, на якому наречене ім’я Твоє; бо ми приносимо моління наші перед Тобою, уповаючи не на праведність нашу, але на Твоє велике милосердя.

¹⁹Господи! почуй; Господи! прос­ти; Господи! зваж і вчини, не зволікай заради Тебе Самого, Боже мій, бо Твоє ім’я наречене на місті Твоєму і на народі Твоєму».

²⁰І коли я ще говорив і молився, і сповідував гріхи мої і гріхи народу мого, Ізраїля, і приносив благання мої перед Господом Богом моїм про святу гору Бога мого;

²¹коли я ще продовжував­ молитву, муж Гавриїл, якого я ба­чив­ раніше у видінні, швидко приле­тівши, доторкнувся до мене близько часу вечірньої жертви

²²і напо­умляв мене, говорив зі мною і сказав: «Даниїле! тепер я зійшов, щоб навчити тебе розуміння.

²³На початку моління твого вийшло слово, і я прийшов звістити його тобі, бо ти муж бажань; отже, зваж на слово і зрозумій видіння.

²⁴Сімдесят седмин визначені для народу твого і святого міста твого, щоб покритий був злочин, запечатані були гріхи і згладжені беззаконня, і щоб приведена була правда вічна, і запечатані були видіння і пророк, і помазаний був Святий святих.

²⁵Отже, знай і розумій: з того часу, як вийде повеління про відновлення Єрусалима, до Хрис­та Владики сім седмин і шістдесят дві седмини; і повернеться народ і відбудуються вулиці і стіни, але у важкі часи.

²⁶І після закінчення шістдесяти двох седмин відданий буде на смерть Христос, і не буде; а місто і святилище зруйновані будуть народом вождя, який прийде, і кінець його буде як від повені, і до кінця війни будуть спустошення.

²⁷Й утвер­дить завіт для багатьох одна седмина,­ а у половині седмини припиниться жертва і приношення, і на крилі свя­тилища буде мерзота запустіння, і остаточно визначена загибель осягне спустошувача».