Daniel 10— 2004

¹У третій рік Кира, царя Перського, було одкровення Даниїлові, який називався ім’ям Валтасара; й істинне було це одкровення і великої сили. Він зрозумів це одкро­вення і зрозумів це видіння.

²У ці дні я, Даниїл, був у смутку три седмиці днів.

³Смачного хліба я не їв; м’ясо і вино не входили у вуста мої, і мастями я не намащував себе до виконання трьох седмиць днів.

⁴А в двадцять четвертий день першого місяця був я на березі великої ріки Тигру,

⁵і звів очі мої, і побачив: ось один муж, одягнений у лляний одяг, і стегна його оперезані зо­лотом з Уфаза.

⁶Тіло його — як то­паз, лице його — як вигляд блискавки; очі його — як запалені світильники, руки його і ноги його на вигляд — як блискуча мідь, і глас мови його — як голос багатьох людей.

⁷І тільки один я, Даниїл, бачив це видіння, а люди, які були зі мною, не бачили цього видіння; але сильний страх напав на них і вони втекли, щоб сховатися.

⁸І залишився я один і дивився на це велике видіння, але у мені не залишилося сили, і вигляд лиця мого надзвичайно змінився, не стало в мені бадьорости.

⁹І почув я голос слів його; і як тільки почув голос­ слів його, у заціпенінні упав я на лице моє і лежав лицем на землі.

¹⁰Але ось, торкнулася мене рука і поставила мене на коліна мої і на долоні рук моїх.

¹¹І сказав він мені: «Даниїле, муже бажань! вникни у слова, які я скажу тобі, і стань прямо на ноги твої; бо до тебе я посланий нині». Коли він сказав мені ці слова, я встав з трепетом.

¹²Але він сказав мені: «не бійся, Даниїле; з першого дня, як ти приготував серце­ твоє, щоб досягти розуміння і смирити себе перед Богом твоїм, сло­ва твої почуті, і я прийшов би за слова­ми твоїми.

¹³Але князь царства­ Перського стояв проти мене двад­цять один день; але ось, Михаїл, один з перших князів, прийшов допомогти мені, і я залишився там при царях перських.

¹⁴А тепер я прийшов звіс­тити тобі, що буде з народом твоїм в останні часи, тому що видіння стосується до віддалених днів».

¹⁵Коли він говорив мені такі слова, я припав лицем моїм до землі й онімів.

¹⁶Але ось, хтось, на вигляд схожий на синів людських, торкнувся вуст мо­їх, і я відкрив уста мої, став говорити і сказав тому, хто стояв переді мною: «господарю мій! від цього видіння нутрощі мої повернулися у мені, і не стало у мені сили.

¹⁷І як може говорити раб такого господаря мого з таким господарем моїм? бо у мені немає сили, і дихання завмерло у мені».

¹⁸Тоді знову доторк­нулася до мене та людська подоба й укріпила мене

¹⁹і сказала: «не бійся, муже бажань! мир тобі; мужайся,­ мужайся!» І коли він говорив зі мною, я укріпився і сказав: «говори, господарю мій; бо ти укріпив мене».

²⁰І він сказав: «чи знаєш, для чого я прийшов до тебе? Тепер я повернуся, щоб боротися з князем Перським; а коли я вийду, то ось, прийде князь Греції.

²¹Втім, я звіщу тобі, що написано в істинному писанні; і немає нікого, хто підтримував би мене у тім, крім Михаїла, князя вашого.