Amos 7
1 Таке видіння відкрив мені Господь Бог: ось, Він створив сарану на початку виростання пізньої трави, і це була трава після царської косовиці.
2 І було, коли вона закінчила їсти траву на землі, я сказав: Господи Боже! пощади; як устоїть Яків? він дуже малий.
3 І пошкодував Господь про те; «не буде цього», — сказав Господь.
4 Таке відіння відкрив мені Господь Бог: ось, Господь Бог зробив для суду вогонь, — і він пожер велику безодню, пожер і частину землі.
5 І сказав я: Господи Боже! зупини; як устоїть Яків? він дуже малий.
6 І пошкодував Господь про те; «і цього не буде», — сказав Господь Бог.
7 Таке видіння відкрив Він мені: ось, Господь стояв на прямовисній стіні, і в руці у Нього свинцевий висок.
8 І сказав мені Господь: що ти бачиш, Амосе? Я відповів: висок. І Господь сказав: ось, покладу висок серед народу Мого, Ізраїля; не буду більше прощати йому.
9 І спустошені будуть жертовні висоти Ісаакові, і зруйновані будуть святилища Ізраїлеві, і постану з мечем проти дому Ієровоамового.
10 І послав Амасія, священик вефильський, до Ієровоама, царя Ізраїльського, сказати: Амос чинить збурення проти тебе серед дому Ізраїлевого; земля не може терпіти усіх слів його.
11 Бо так говорить Амос: «від меча помре Ієровоам, а Ізраїль неодмінно відведений буде в полон із землі своєї».
12 І сказав Амасія Амосу: провидцю! піди й відійди у землю Іудину; там їж хліб, і там пророкуй,
13 а у Вефилі більше не пророкуй, бо він святиня царя і дім царський.
14 І відповів Амос і сказав Амасії: я не пророк і не син пророка; я був пастухом і збирав сикомори.
15 Але Господь узяв мене від овець і сказав мені Господь: «іди, пророкуй до народу Мого, Ізраїля».
16 Тепер вислухай слово Господнє. Ти говориш: «не пророкуй на Ізраїля і не промовляй слів на дім Ісааків».
17 За це, ось що говорить Господь: дружина твоя буде збезчещена у місті, сини і дочки твої впадуть від меча, земля твоя буде розділена межевим шнуром, а ти помреш у землі нечистій, і Ізраїль неодмінно виведений буде із землі своєї.