1Горе безтурботним на Сионі й іменитим провідного народу, що надіються на гору Самарійську, до яких приходить дім Ізраїля!
2Пройдіть у Калне і подивіться, звідти перейдіть в Емаф великий і спустіться у Геф филистимський: чи не кращі вони за ці царства? чи не ширші межі їхні за межі ваші?
3Ви, які день біди вважаєте далеким і наближаєте торжество насильства, —
4ви, які лежите на ложах зі слонової кістки і ніжитеся на постелях ваших, їсте кращих баранів стада і тельців з рясного пасовища,
5співаєте під звуки гуслів, думаючи, що володієте музичним інструментом, як Давид,
6п’єте з чаш вино, намащуєтеся найкращими мастями, і не уболіваєте за біду Йосифа!
7За те нині підуть вони у полон на чолі полонених, і скінчиться радість зніжених.
8Клянеться Господь Бог Самим Собою, і так говорить Господь Бог Саваоф: гребую зарозумілістю Якова і ненавиджу чертоги його, і віддам місто і все, що наповнює його.
9І буде: якщо в якому домі залишиться десять чоловік, то помруть і вони,
10і візьме їх родич їхній або спалювач, щоб винести кістки їхні з дому, і скаже тому, хто знаходиться у домі: чи є ще у тебе хтось? Той відповість: немає нікого. І скаже цей: мовчи! бо не можна згадувати імені Господнього.
11Бо ось, Господь дасть повеління й уразить великі доми розпадинами, а малі доми — тріщинами.
12Чи бігають коні по скелі? чи можна розорювати її волами? Ви тим часом суд перетворюєте на отруту і плід правди на гіркоту;
13ви, що захоплюєтеся нікчемними речами і говорите: «чи не своєю силою ми придбали собі могутність?»
14Ось Я, — говорить Господь Бог Саваоф, — підніму народ проти вас, доме Ізраїлів, і будуть тіснити вас від входу в Емаф до потоку в пустелі.