1Я ж, Павло, який особисто мiж вами смиренний, а заочно проти вас смiливий, благаю вас лагiднiстю й покірнiстю Христовою.
2Благаю, щоб менi i в день приходу мого не вдаватися до тiєї рiшучої смiливостi, яку гадаю вжити проти деяких, що думають про нас, нiби ми чинимо за плоттю.
3Бо ми, будучи в плотi, не за плоттю воюємо.
4Зброя нашого воювання не плотська, але сильна Богом на зруйнування твердинь: нею руйнуємо задуми
5i всяке звеличування, що повстає проти пiзнання Бога, i беремо в полон усякий помисел на послух Христу,
6i готовi покарати всiлякий непослух, коли ваш послух здійсниться.
7Чи на обличчя ви дивитесь? Хто певний у собi, що вiн Христів, той сам по собi суди, що як вiн Христів, так i ми Христовi.
8Бо коли б я i бiльше став хвалитися нашою владою, що Господь дав нам на будування, а не на руйнування ваше, то не осоромився б.
9Втiм, нехай не здається, що я залякую вас посланнями.
10Так як дехто говорить: послання його важкі і міцні, а особисто присутній — слабкий, i мова його незначна, —
11такий нехай знає, що якi ми на словах у посланнях заочно, такi самi i на дiлi особисто.
12Бо ми не смiємо рiвняти або прирiвнювати себе до тих, якi самi себе виставляють: вони мiряють себе самими собою та порiвнюють себе з собою нерозумно.
13А ми не будемо хвалитися безмiрно, але за мiрилом, що призначив нам Бог, як таку мiру, щоб досягти i до вас.
14Бо ми не напружуємо себе, як тi, що не досягли до вас, тому що ми досягли i до вас благовiстям Христовим.
15Ми не без мiри хвалимося, не чужими трудами, але надiємось, що разом iз зростанням вiри вашої ми звеличимося мiж вами надмiру,
16так щоб проповiдувати Євангелiє і далеко за вами, а не хвалитися готовим у чужому дiлi.
17«А хто хвалиться, нехай хвалиться в Господi».
18Бо не той достойний, хто сам себе хвалить, але кого хвалить Господь.