1Павло, з волi Божої апостол Iсуса Христа, i Тимофiй брат, церквi Божiй, що в Коринфi, з усiма святими по всiй Ахайї:
2благодать вам i мир вiд Бога Отця нашого i Господа Iсуса Христа.
3Благословен Бог i Отець Господа нашого Iсуса Христа, Отець милосердя i Бог усякої втiхи,
4Який втiшає у всякiй скорботi нашiй, щоб i ми могли втiшати тих‚ хто перебуває у всякiй скорботi‚ тiєю втiхою, якою Бог утiшає нас самих.
5Бо в мiру, як примножуються в нас страждання Христовi, примножує Христос i втiху нашу.
6Чи терпимо скорботи, ми терпимо скорботи для вашої втiхи i спасiння, що здiйснюється перенесенням тих самих страждань, якi й ми терпимо.
7I надiя наша на вас тверда. Чи втiшаємося ми, втiшаємося для вашої втiхи й спасiння, знаючи, що ви берете участь як у стражданнях наших, так i в утiшеннi.
8Бо не хочемо ми, браття, щоб вам було невiдомо про скорботу нашу, що трапилася з нами в Асiї, де було нам тяжко надмiру i над силу, так що не сподівалися залишитися живими,
9але самi в собi мали вирок до смерти для того, щоб надiятися не на самих себе, а на Бога, Який воскрешає мертвих,
10Який i врятував нас вiд такої близької смерти‚ i визволяє, i на Якого надiємось, що i ще визволить,
11при сприяннi й вашої молитви за нас, щоб за дароване нам, завдяки заступництву багатьох, багато хто дякував за нас.
12Бо похвала ця наша — є свiдченням совiсти нашої, що ми в простотi i боговгоднiй щиростi, не за тiлесною мудрiстю, але за благодаттю Божою, жили на свiтi, особливо ж у вас.
13I ми пишемо вам не iнше, як те, що ви читаєте або розумiєте i що, сподіваюсь, до кiнця зрозумiєте.
14Бо ви частково i зрозумiли вже, що ми будемо вашою похвалою, а рiвно й ви нашою, в день Господа нашого Iсуса Христа.
15I з цiєю певнiстю я мав намiр прийти до вас ранiше, щоб ви вдруге одержали благодать,
16i через вас пройти до Македонiї, з Македонiї знову прийти до вас, а ви провели б мене до Юдеї.
17Маючи такий намiр, хiба легковажно я вчинив? Або те, що я роблю, за плоттю роблю, так що в мене і «так, так», і «нi, нi»?
18Вiрний Бог, що наше слово до вас не було і «так», і «нi».
19Бо Син Божий, Iсус Христос, проповiданий у вас нами, мною та Силуаном i Тимофiєм, не був «так» i «нi»; але в Hьому Самому було «так», —
20бо всi обiтницi в Hьому «так»‚ i в Hьому «амiнь» — Богові на славу, через нас.
21А Той‚ Хто утверджує нас iз вами у Христi i Який помазав нас‚ є Бог,
22Вiн i поклав печать на нас‚ i дав запоруку Духа в серця нашi.
23Бога кличу в свiдки на душу мою, що, жаліючи вас, я досi не приходив до Коринфа,
24не тому, нiби ми беремо владу над вiрою вашою; але ми сприяємо радостi вашiй: бо вiрою ви твердi.