2 Chronicles 32— 2004

¹Після таких діл і вірности, при­йшов Сеннахирим, цар Ассирійський, і вступив у Юдею, і обло­жив укріплені міста, і думав відторг­нути їх собі.

²Коли Єзекія побачив, що прийшов Сеннахирим з наміром воювати проти Єрусалима,

³тоді ви­рі­шив із князями своїми і з військови­ми людьми своїми засипати джерела води, що поза містом, і ті допомогли йому.

⁴І зібралося багато народу, і засипали всі джерела і потік, що протікав по країні, говорячи: не­хай не знайдуть царі ассирійські, прийшовши сюди, багато води [і не­хай не укріпляться].

⁵І підбадьорив­ся він, і відновив усю стіну, що обвалилася, і підняв її до вежі, і ззовні побудував іншу стіну, і укріпив Милло в місті Давидовому, і приготував багато зброї і щитів.

⁶І поставив воєначальників над народом, і зібрав їх до себе на площу біля місь­ких воріт, і говорив до серця їх, і ска­зав:

⁷будьте твердими і мужніми, не бійтеся і не страшіться царя Ассирійського і всієї безлічі, яка з ним, тому що з нами більше, ніж з ним;

⁸з ним м’язи плотські, а з нами Гос­подь Бог наш, щоб допомагати нам і боротися у битвах наших. І ук­ріпив­ся народ словами Єзекії, царя Юдейського.

⁹Після цього послав Сеннахирим, цар Ассирійський, рабів своїх в Єрусалим, — сам він стояв навпроти Лахиса, і вся сила його з ним, — до Єзекії, царя Юдейського, і до всіх юдеїв, які в Єрусалимі, сказати:

¹⁰так говорить Сеннахирим, цар Ассирійський: на що ви сподіваєтеся і сидите в фортеці в Єрусалимі?

¹¹Чи не зваблює вас Єзекія, щоб віддати вас на смерть від голоду і спраги, говорячи: Господь Бог наш врятує нас від руки царя Ассирійського?

¹²чи не цей Єзекія зруйнував висоти Його і жертовники Його, і сказав Юдеї та Єрусалиму: перед жертовником єдиним поклоняйтеся і на ньому звершуйте куріння?

¹³Хіба ви не знаєте, що зробив я і батьки мої з усіма народами земель? Чи могли боги народів земних урятувати землю свою від руки моєї?

¹⁴Хто з усіх богів народів, знищених батьками моїми, міг врятувати народ свій від руки моєї? Як же зможе ваш Бог врятувати вас від руки моєї?

¹⁵І нині нехай не зваблює вас Єзекія і не відхиляє вас у такий спосіб; не вірте йому: якщо не в силах був жоден бог жодного народу і царства врятувати народ свій від руки моєї і від руки батьків моїх, то і ваш Бог не врятує вас від руки моєї.

¹⁶І ще багато чого говорили раби його проти Господа Бога і проти Єзекії, раба Його.

¹⁷І листи писав він, у яких ганьбив Господа Бога Ізраїлевого і говорив проти Нього такі слова: як боги народів земних не врятували народів своїх від руки моєї, так Бог Єзекії не врятує народу Свого від руки моєї.

¹⁸І кричали гучним голосом юдейською мовою до народу єрусалимського, який був на стіні, щоб устрашити його і налякати його, і взяти місто.

¹⁹І говорили про Бога Єрусалима, як про богів народів зем­лі, — вироби рук людських.

²⁰І помо­лився цар Єзекія й Ісая, син Амосів,­ пророк, і воззвали до неба.

²¹І послав Господь ангела, і він знищив усіх хоробрих і головнокомандувача­ і начальників у війську царя Ассирійського. І повернувся він зі соромом у землю свою; і коли прийшов у дім бога свого, — ті, що вийшли зі стегон його, вразили його там мечем.

²²Так врятував Господь Єзекію і жителів Єрусалима від руки Сеннахирима, царя Ассирійського, і від руки всіх і оберігав їх звідусюди.

²³Тоді багато хто приносив дари Гос­поду в Єрусалим і коштовні речі Єзекії, царю Юдейському. І він звеличився після цього в очах усіх народів.

²⁴У ті дні занедужав Єзекія смер­тельно. І помолився Господу, і Він почув його і дав йому знамення.

²⁵Але не воздав Єзекія за зроблені йому благодіяння, тому що загорди­лося серце його. І був на нього гнів Божий і на Юдею, і на Єрусалим.

²⁶Але оскільки смирився Єзекія в гордості серця свого, — сам і жителі Єрусалима, то не прийшов на них гнів Господній у дні Єзекії.

²⁷І було в Єзекії багатства і слави дуже багато, і сховище він зробив у себе для срібла і золота, і каменів коштовних, і для пахощів і щитів, і для всяких коштовних сосудів;

²⁸і комори для плодів землі, для хліба, вина й олії, і стійла для всякого роду худоби, і двори для стад.

²⁹І міста побудував собі. І стад дрібної і великої худоби було в нього безліч, тому що дав йому Бог дуже велике майно.

³⁰Він же, Єзекія, замкнув верхню протоку вод Геона і провів їх униз до західної сторони міста Давидового. І діяв успішно Єзекія в усякій справі своїй.

³¹Тільки при послах царів вавилонських, які надсилали до нього запитати про знамення, що було на землі, залишив його Бог, щоб випробувати його і відкрити все, що у нього на серці.

³²Інші діяння Єзекії і чесноти його описані у видінні Ісаї, сина Амо­со­вого, пророка, і в книзі царів юдейсь­ких та ізраїльських.

³³І спочив Єзекія з батьками своїми, і поховали­ його над гробницями синів Давидових, і почесті віддали йому після смерти його всі юдеї і жителі Єрусалима. І став царем Манассія, син його, замість нього.