1 Samuel 25— 2004

¹І помер Самуїл; і зібралися всі ізраїльтяни, і плакали за ним, і поховали його в домі його, у Рамі. Давид встав і пішов у пустелю Фаран.

²Був хтось у Маоні, а маєток його на Кармилі, чоловік дуже багатий; у нього було три тисячі овець і тися­ча кіз; і був він на стрижці овець своїх на Кармилі.

³Ім’я чоловіка того — Навал, а ім’я дружини його — Ави­гея; ця жінка була дуже розум­на і красива лицем, а він — людина жорс­тока і зла норовом; він був з роду Ха­лева.

⁴І почув Давид у пустелі, що Навал стриже [на Кармилі] овець своїх.

⁵І послав Давид десять отроків, і сказав Давид отрокам: підніміться на Кармил і підіть до Навала,­ і вітайте його від мого імені,

⁶і скажіть так: «[здрастуй,] мир тобі, мир дому твоєму, мир усьому твоєму;

⁷нині я почув, що в тебе стрижуть овець. Ось, пастухи твої були з нами, і ми не кривдили їх, і нічого в них не пропало за весь час їхнього перебування на Кармилі;

⁸запитай слуг твоїх, і вони скажуть тобі; отже, нехай знайдуть отроки благовоління в очах твоїх, бо в добрий день прийшли ми; дай же рабам твоїм і синові твоєму Давиду, що знайде рука твоя».

⁹І пішли лю­ди Давидові, і сказали Навалові від імені Давида всі ці слова, і замовкли.

¹⁰І [підхопився] Навал, [і] відповів слугам Давидовим, і сказав: хто такий Давид, і хто такий син Іє­ссеїв? нині стало багато рабів, що тікають від господарів своїх;

¹¹нев­же­ мені взяти хліби мої і воду мою, [і вино моє] і м’ясо, приготоване мною для тих, хто стриже овець моїх, і віддати людям, про яких не знаю, звідки вони?

¹²І пішли назад люди Давида своїм шляхом і повернулися, і прийшли і переказали йому всі слова ці.

¹³Тоді Давид сказав людям своїм: опережіться кожен мечем своїм. І всі оперезалися мечами своїми, оперезався і сам Давид своїм мечем, і пішли за Давидом близько чотирьохсот чоловік, а двісті залишилися при обозі.

¹⁴Авигею ж, дружину Навала, сповістив один із слуг, сказавши: ось, Давид послав з пустелі послів вітати нашого господаря, але він обійшовся з ними грубо;

¹⁵а ці люди дуже добрі до нас, не кривдили нас, і нічого не пропало в нас за весь час, коли ми ходили з ними, будучи у полі;

¹⁶вони були для нас огорожею і вдень і вночі весь час, коли ми пасли стада поблизу них;

¹⁷отже, подумай і подивися, що робити; бо неминуче загрожує лихо господареві нашому і всьому дому його, а він — людина зла, не можна говорити з ним.

¹⁸Тоді Авигея поспішно взяла двісті хлібів, і два міхи з вином, і п’ять овець приготованих, і п’ять мір сушених зерен, і сто зв’язок ізюму, і двісті зв’язок смокв, і нав’ючила на ослів,

¹⁹і сказала слугам своїм: ідіть переді мною, ось, я піду за вами. А чоловікові своєму Навалові нічого не сказала.

²⁰Коли ж вона, сидячи на ослі, спускалася по звивинах гори, ось, назустріч їй іде Давид і люди його, і вона зустрілася з ними.

²¹І Давид сказав: так, марно я охороняв у пустелі все майно цього чоловіка, і нічого не пропало з того, що належало йому; він платить мені злом за добро;

²²нехай те і те зробить Бог з ворогами Давида, і ще більше зробить, якщо до світанку з усього, що належить Навалові, я залишу того, хто мочиться до стіни.

²³Коли Авигея побачила Давида, то поспішила зійти з осла й упала перед Давидом на лице своє і поклонилася до землі;

²⁴й упала до ніг його і сказала: на мені гріх, господарю мій; дозволь рабі твоїй говорити у вуха твої і послухай слів раби твоєї.

²⁵Нехай господар мій не звертає уваги на цю злу людину, на Навала; тому що яке ім’я його, такий і він. Навала — ім’я його, і безумство його з ним. А я, раба твоя, не бачила слуг господаря мого, яких ти посилав.

²⁶І нині, господарю мій, живий Господь і жива душа твоя, Господь не попустить тобі йти на пролиття крові й утримає руку твою від помсти, і нині нехай будуть, як Навал, вороги твої і зловмисники проти господаря мого.

²⁷Ось ці дари, що принесла раба твоя господареві моєму, щоб дати їх отрокам, які служать господареві моєму.

²⁸Прости провину раби твоєї; Господь неодмінно влаштує господарю моєму дім міцний, бо війни Господні веде господар мій, і зло не прийде до тебе в усе життя твоє.

²⁹Якщо повстане людина переслідувати тебе і шукати душі твоєї, то душа господаря мого буде зав’язана у вузлі життя Господа Бога твого, а душу ворогів твоїх кине Він немов пращею.

³⁰І ко­ли зробить Господь господареві моєму все, що говорив про тебе доб­рого, і поставить тебе вождем над Ізраїлем,

³¹то не буде це для серця господаря мого засмученням і занепокоєнням, що не пролив марно крові і зберіг себе від помсти. І Господь облагодіє господа­ря мого, і згадаєш рабу твою [і зро­биш милість їй].

³²І сказав Давид Авигеї: благословенний Господь Бог Ізраїлів, Який по­слав тебе нині назустріч мені,

³³і бла­­­гословенний розум твій, і благословенна ти за те, що ти тепер не допустила мене йти на пролиття крові й помститися за себе.

³⁴Але, — живий Господь Бог Із­раїлів, Який ут­римав мене від вчинення зла тобі, — якби ти не поспіши­ла і не прийшла назустріч мені, то до світанку я не залишив би Нава­лу того, хто мочиться до стіни.

³⁵І прийняв Давид з рук її те, що вона принесла йому, і сказав їй: іди з миром у дім твій; ось, я послухався голосу твого й ушанував лице твоє.

³⁶І прийшла Авигея до Навала, і ось, у нього бенкет у домі його, як бенкет царський, і серце Навала було веселе; він же був дуже п’яний; і не сказала йому ні слова, ні великого, ні малого, до ранку.

³⁷Вранці ж, коли Навал протверезився, дружина його розповіла йому про це, і завмерло в ньому серце його, і став він, як камінь.

³⁸Днів через десять уразив Господь Навала, і він помер.

³⁹І почув Давид, що Навал помер, і сказав: благословенний Гос­подь, що віддав за посоромлення, нанесене мені Навалом, і раба Свого вберіг від зла; Господь повернув злобу Навала на його ж голову. І послав Давид сказати Авигеї, що він бере її собі за дружину.

⁴⁰І прийшли слуги Давидові до Авигеї на Кармил і сказали їй так: Давид послав нас до тебе, щоб узяти тебе йому за дружину.

⁴¹Вона встала і вклонилася лицем до землі і сказала: ось, раба твоя готова бути служницею, щоб оми­ва­­ти ноги слуг господаря мого.

⁴²І зі­­­б­ралася Авигея поспішно і сіла на осла, і п’ять служниць супроводжували її; і пішла вона за послами Давида і стала його дружиною.

⁴³І Ахиноаму з Ізрееля взяв Давид, і обидві вони були його дружинами.

⁴⁴Саул же віддав дочку свою Мелхолу, дружину Давидову, Фалтію, синові Лаїша, що з Галлима.