1 Samuel 24— 2004

¹І вийшов Давид звідти і жив у безпечних місцях Ен-Гадди.

²Коли Саул повернувся від фили­с­тимлян, його сповістили, говорячи: ось, Давид у пустелі Ен-Гадди.

³І взяв Саул три тисячі добірних чоловіків з усього Ізраїля і пішов шукати Давида і людей його по горах, де живуть сарни.

⁴І прийшов до загону овечого, при дорозі; там була печера, і зайшов туди Саул за потребою; Давид же і люди його сиділи в глибині печери.

⁵І говорили Давиду люди його: ось день, про який говорив тобі Господь: «ось, Я видам ворога твого в руки твої, і зробиш з ним, що тобі завгодно». Давид встав і тихенько відрізав край від верхнього одягу Саула.

⁶Але після цього боляче стало серцю Давида, що він відрізав край від одягу Саула.

⁷І сказав він людям своїм: нехай не попустить мені Господь зробити це господареві моєму, помазанику Гос­подньому, щоб накласти руку мою на нього, бо він помазаник Господній.

⁸І утримав Давид людей своїх цими словами і не дав їм повстати на Саула. А Саул встав і вийшов з печери на дорогу.

⁹Потім встав і Да­вид, і вийшов з печери, і закричав услід Саулу, говорячи: господарю мій, царю! Саул оглянувся назад, і Давид упав лицем на землю і поклонився [йому].

¹⁰І сказав Давид Саулу: навіщо ти слухаєш слова людей, які говорять: «ось, Давид за­мишляє зло на тебе»?

¹¹Ось, сьогод­ні бачать очі твої, що Господь віддавав тебе нині в руки мої в печері; і мені говорили, щоб убити тебе; але я пощадив тебе і сказав: «не підніму руки моєї на господаря мого, бо він помазаник Господа».

¹²Батьку мій! подивися на край одягу твого в руці моїй; я відрізав край одягу твого, а тебе не убив: довідайся і переконайся, що немає в руці моїй зла, ні підступництва, і я не згрішив проти тебе; а ти шукаєш душі моєї, щоб погубити її.

¹³Нехай розсудить Господь між мною і тобою, і нехай помститься тобі Господь за мене; але рука моя не буде на тобі,

¹⁴як говорить давня притча: «від беззаконних виходить беззаконня». А моя рука не буде на тобі.

¹⁵Проти кого вийшов цар Ізраїльський? За ким ти ганяєш­ся? За мертвим псом, за однією блохою.

¹⁶Господь нехай буде суддею і розсудить між мною і тобою. Він розгляне, розбере справу мою, і спасе мене від руки твоєї.

¹⁷Коли скінчив Давид говорити слова ці до Саула, Саул сказав: чи твій це голос, сину мій, Давиде? І підніс Саул голос свій, і плакав,

¹⁸і сказав Давиду: ти справедливіший за мене, тому що ти відплатив мені добром, а я відплачував тобі злом;

¹⁹ти показав це сьогодні, вчинивши зі мною милість, коли Господь віддавав мене в руки твої, ти не вбив мене.

²⁰Хто, знайшовши ворога свого, відпустив би його в добру путь? Господь віддасть тобі добром за те, що зробив ти мені сьогодні.

²¹І тепер я знаю, що ти неодмінно будеш царювати, і царство Ізраїлеве буде твердим у руці твоїй.

²²Отже, поклянися мені Господом, що ти не викоріниш потомства мого після мене і не знищиш імені мого в домі батька мого.

²³І поклявся Давид Саулу. І пішов Саул у дім свій, Давид же і люди його зійшли в місце укріплене.