1 Samuel 13— 2004

¹Минув рік царювання Саула, і другий рік царював він над Ізраїлем, коли вибрав собі Саул три тисячі з ізраїльтян:

²дві тисячі були із Саулом у Михмасі і на горі Вефильській, тисяча ж була з Іонафаном у Гиві Веніаміновій; а інший народ він відпустив по домах своїх.

³І розбив Іонафан охоронний загін филистимський, який був у Гиві; і почули про це филистимляни, а Са­ул просурмив трубою по всій краї­ні,­ виголошуючи: нехай почують єв­реї!

⁴Коли весь Ізраїль почув, що роз­бив Са­ул охоронний загін фи­ли­с­­­­тим­сь­кий і що Ізраїль зробився ненавис­ним для филистимлян, то народ зібрався до Саула в Галгалі.

⁵І зібралися филис­тимляни на війну проти Ізраїля: трид­цять тисяч колісниць і шість тисяч кінноти, і народу безліч, як пісок на березі моря; і прийшли і розташувалися станом у Михмасі, зі східної сторони Беф-Авена.

⁶Ізраїльтяни, бачачи, що вони в небезпеці, тому що народ був стиснутий, ховалися в пе­черах і в ущелинах, і між скелями, й у вежах, і в ровах;

⁷а деякі з єв­реїв­ переправилися за Йордан у країну Гадову і Галаадську; Саул же перебував ще в Галгалі, і весь народ, який був з ним, був у страху.

⁸І че­кав він сім днів, до терміну, призначеного Самуїлом, а Самуїл не прихо­див у Галгал; і став народ розбігатися від нього.

⁹І сказав Саул: приведіть до мене, що призначено для жертви всепалення і для жертв мирних. І приніс усепалення.

¹⁰Але ледь скінчив він приношення всепалення, ось, приходить Самуїл; і вийшов Саул до нього назустріч, щоб вітати його.

¹¹Але Самуїл сказав: що ти зробив? Саул відповів: я бачив, що народ розбігається від мене, а ти не приходив у призначений час; филистим­ляни ж зібралися в Михмасі;

¹²тоді подумав я: «тепер прийдуть на мене филистимляни в Галгал, а я ще не запитав Господа», і тому зважився принести всепалення.

¹³І сказав Самуїл Саулу: зле вчинив ти, що не виконав повеління Господа Бога твого, яке дано було тобі, тому що нині укріпив би Господь царювання твоє над Ізраїлем назавжди;

¹⁴але тепер не встояти царюванню твоєму; Господь знайде Собі чоловіка за серцем Своїм, і повелить йому Господь бути вождем народу Свого, тому що ти не виконав того, що було повелено тобі Господом.

¹⁵І встав Самуїл і пішов з Галгала в Гиву Веніамінову; [люди, які залишилися, пішли за Саулом назустріч ворожому ополченню, яке нападало на них, коли вони йшли з Галгала у Гиву Веніамінову;] а Саул перерахував людей, що були з ним, до шестисот чоловік.

¹⁶Саул із сином­ своїм Іонафаном і людьми, які були з ними, засіли у Гиві Веніаміновій [і плакали]; филистимляни ж стояли станом біля Михмаси.

¹⁷І вийшли зі стану филистимського три загони для спустошення землі: один вирушив по дорозі до Офре, в округ Суаль,

¹⁸другий загін попрямував по дорозі Вефоронській, а третій пішов по дорозі до кордону долини Цевоїм,­ до пустелі.

¹⁹Ковалів не було по всій землі Ізраїльській; бо фили­стимляни побоювалися, щоб євреї не зробили меча або списа.

²⁰І повинні були ходити всі ізраїльтяни до филистим­лян гострити свої леміші, і свої заступи, і свої сокири, і свої серпи,

²¹коли зробиться щербина на вістрі лемешів, і заступів, і вил, і сокир, або потрібно рожни поправити.

²²То­му під час війни [Михмаської] не бу­ло ні меча, ні списа у всього народу, який був із Саулом та Іонафаном, а тільки знайшлися вони в Саула та Іонафана, сина його.

²³І вийшов пе­редовий загін филистимський до переправи Михмаської.