1 Kings 18— 2004

¹Коли минуло багато днів, було слово Господнє до Іллі на третій рік: піди і покажися Ахаву, і Я дам дощ на землю.

²І пішов Ілля, щоб показатися Ахаву. Голод же силь­ний був у Самарії.

³І покликав Ахав Авдія, який був начальником над палацом. Авдій же був чоловіком дуже богобоязким,

⁴і коли Ієзавель знищувала пророків Господніх, Авдій узяв сто пророків, і переховував їх, по п’ятдесят чоловік, у печерах, і годував їх хлібом і водою.

⁵І сказав Ахав Авдію: піди по землі до всіх джерел водних і до всіх потоків на землі, чи не знайдемо де трави, щоб нам нагодувать коней і ослів і не поз­бутися худоби.

⁶І розділили вони між собою землю, щоб обійти її: Ахав окремо пішов однією дорогою, і Авдій окремо пішов іншою дорогою.

⁷Коли Авдій ішов дорогою, ось, назустріч йому іде Ілля. Він упізнав його і упав на лице своє і сказав: чи це ти, господарю мій Іллє?

⁸Той сказав йому: я; піди, скажи господарю твоєму: «Ілля тут».

⁹Він сказав: чим я завинив, що ти віддаєш раба твого у руки Ахава, щоб умерт­вити мене?

¹⁰Живий Господь Бог твій! немає жодного народу і царства, куди б не посилав господар мій шукати тебе; і коли йому говорили, що тебе нема, він брав клятву з того царства і народу, що не могли відшукати тебе;

¹¹а ти тепер говориш: «піди, скажи господарю твоєму: Ілля тут».

¹²Коли я піду від тебе, тоді Дух Господній віднесе тебе, не знаю куди; і якщо я піду повідомити Ахава, і він не знайде тебе, то він уб’є мене; а раб твій богобоязкий від юности своєї.

¹³Хіба не сказано господарю моєму, що́ я зробив, коли Ієзавель убивала пророків Господніх, як я переховував сто чоловік пророків Господніх, по п’ятдесят чоловік, у печерах і годував їх хлібом і водою?

¹⁴А ти тепер говориш: «піди, скажи господарю твоєму: Ілля тут»; він уб’є мене.

¹⁵І сказав Ілля: живий Господь Саваоф, перед Яким я стою! сьогод­ні я покажуся йому.

¹⁶І пішов Авдій­ назустріч Ахаву і доніс йому. І пішов Ахав назустріч Іллі.

¹⁷Коли Ахав побачив Іллю, то сказав Ахав йому: чи це ти, який бентежить Ізраїля?

¹⁸І сказав Ілля: не я бентежу Ізраїля, а ти і дім батька твого, тим, що ви знехтували повеління Господні й ідете услід Ваалам;

¹⁹тепер пошли і збери до мене весь Ізраїль на гору Кармил, і чотириста п’ятдесят пророків Ваалових, і чотириста пророків дібровних, які годуються від столу Ієзавелі.

²⁰І послав Ахав до всіх синів Ізраїлевих і зібрав усіх пророків на гору Кармил.

²¹І підійшов Ілля до всього народу і сказав: чи дов­го вам кульгати на обидва коліна? якщо Господь є Бог, то йдіть за Ним; а якщо Ваал, то за ним ідіть. І не відповів народ йому ні слова.

²²І сказав Ілля народу: я один залишився пророк Господній, а пророків Ваалових чотириста п’ятдесят чоловік [і чотириста пророків дібровних];

²³нехай дадуть нам двох тельців, і нехай вони виберуть собі одного тельця, і розсічуть його, і покладуть на дрова, але вогню нехай не підкладають; а я приготую другого тельця і покладу на дрова, а вогню не підкладу;

²⁴і закличте ви ім’я бога вашого, а я закличу ім’я Господа Бо­га мого. Той Бог, Який дасть відповідь за допомогою вогню, є Бог. І від­повів весь народ і сказав: добре, [нехай буде так].

²⁵І сказав Ілля пророкам Вааловим: виберіть собі одного тельця і приготуйте ви раніше, бо вас багато; і закличте ім’я бога вашого, але вогню не підкладайте.

²⁶І взяли вони тельця, якого дали їм, і приготували, і заклика́ли ім’я Ваала від ранку до півдня, говорячи:­ Ваале, почуй нас! Але не було ні ­го­ло­­су, ні відповіді. І скакали во­ни бі­ля­­ жертовника, який зробили.

²⁷Опів­­дні Ілля став глузувати з них і говорив: кричіть гучним голосом, бо він бог; може, він задумався, або зайнятий чим-небудь, або в дорозі, а можливо, і спить, то він прокинеться!

²⁸І стали вони кричати гучним голосом, і кололи себе за своїм звичаєм ножами і списами, так що кров лилася по них.

²⁹Минув полудень, а вони все ще біснувалися до самого часу вечірнього жертвоприношення; але не було ні голосу, ні відповіді, ні чутки. [І сказав Ілля фес­витянин пророкам Вааловим: тепер відійдіть, щоб і я звершив моє жерт­воприношення. Вони відійшли і замовкли.]

³⁰Тоді Ілля сказав усьому народові: підійдіть до мене. І підійшов весь народ до нього. Він відновив зруйнований жертовник Господній.

³¹І взяв Ілля дванадцять каменів, за числом колін синів Якова, якому Господь сказав так: Ізраїль­ буде ім’я твоє.

³²І побудував з цих каменів жертовник в ім’я Госпо­да, і зробив навколо жертовника рів, міст­кістю у дві сати зерна,

³³і поклав дро­ва [на жертовник], і розсік тельця, і поклав його на дрова,

³⁴і сказав: на­повніть чоти­ри відра водою і вилийте на жертву всепалення і на дрова. [І зробили так.] Потім сказав: повторіть. І вони повторили. І сказав: зробіть те саме третій раз. І зро­били втретє,

³⁵і вода полилася навколо жертовника, і рів наповнився водою.

³⁶Під час приношення вечір­ньої жертви підійшов Ілля пророк [і воззвав до неба] і сказав: Господи, Боже Авраамів, Ісааків­ та Ізраїлів! [Почуй мене, Господи, почуй мене нині у вогні!] Нехай пізнають у цей день [люди ці], що Ти один Бог в Ізраїлі, і що я раб Твій і зробив усе за словом Твоїм.

³⁷Почуй мене, Господи, почуй мене! Нехай пізнає народ цей, що Ти, Гос­поди, Бог, і Ти навернеш серце їх [до Тебе].

³⁸І зійшов вогонь Господній і пожер всепалення, і дрова, і камені, і порох, і поглинув воду, що у рові.

³⁹Побачивши це, весь на­род упав на лице своє і сказав: Господь є Бог, Господь є Бог!

⁴⁰І сказав їм Ілля: схопіть пророків Ваало­вих, щоб жоден з них не сховався. І схо­пили їх, і відвів їх Ілля до потоку Киссону і заколов їх там.

⁴¹І сказав Ілля Ахаву: піди, їж і пий, бо чути шум дощу.

⁴²І пішов Ахав їсти і пи­ти, а Ілля зійшов на верхівку Карми­ла і схилився до землі, і поклав ли­це­ своє між колінами своїми,­

⁴³і сказав слузі своєму: піди, подивися до моря. Той пішов і подивився, і сказав: нічого немає. Він сказав: продовжуй це до семи разів.

⁴⁴На сьомий раз той сказав: ось, невелика хмарка піднімається від мо­ря, завбільшки в долоню людську. Він сказав: піди, скажи Ахаву: «запрягай [колісницю твою] і від’їжд­жай, щоб не застав тебе дощ».

⁴⁵Тим часом небо зробилося похмурим від хмар і від вітру, і пішов вели­кий дощ. Ахав же сів у колісницю, [заплакав] і поїхав у Ізреель.

⁴⁶І була на Іллі рука Господня. Він оперезав стегна свої і біг перед Ахавом до самого Ізрееля.