1І сказав Ілля [пророк], фесвитянин, із жителів галаадських, Ахаву: живий Господь Бог Ізраїлів, перед Яким я стою! в ці роки не буде ні роси, ні дощу, хіба тільки за моїм словом.
2І було до нього слово Господнє:
3піди звідси і повернися на схід і сховайся біля потоку Хорафа, що навпроти Йордану;
4з цього потоку ти будеш пити, а во́ронам Я повелів годувати тебе там.
5І пішов він і зробив за словом Господнім; пішов і залишився біля потоку Хорафа, що навпроти Йордану.
6І во́рони приносили йому хліб і м’ясо вранці, і хліб і м’ясо ввечері, а з потоку він пив.
7Коли минув деякий час, цей поток висох, бо не було дощу на землю.
8І було до нього слово Господнє:
9встань і піди в Сарепту сидонську, і залишайся там; Я повелів там жінці вдові годувати тебе.
10І встав він і пішов у Сарепту; і коли прийшов до воріт міста, ось, там жінка вдова збирає дрова. І покликав він її і сказав: дай мені трохи води в посудині напитися.
11І пішла вона, щоб взяти; а він закричав услід їй і сказал: візьми для мене і шматок хліба в руки свої.
12Вона сказала: живий Господь Бог твій! у мене нічого немає печеного, а тільки є жменя борошна в діжці і трохи олії в глечику; і ось, я наберу поліна два дров, і піду, і приготую це для себе і для сина мого; з’їмо це і помремо.
13І сказав їй Ілля: не бійся, піди, зроби, що́ ти сказала; але раніше з цього зроби невеликий опріснок для мене і принеси мені; а для себе і для свого сина зробиш після;
14бо так говорить Господь Бог Ізраїлів: борошно в діжці не вичерпається, і олія в глечику не убуде до того дня, коли Господь дасть дощ на землю.
15І пішла вона і зробила так, як сказав Ілля; і годувалася вона, і він, і дім її деякий час.
16Борошно в діжці не вичерпувалося, й олія в глечику не убувала, за словом Господа, яке Він прорік через Іллю.
17Після цього занедужав син цієї жінки, господині дому, і хвороба його була така сильна, що не залишилося в ньому дихання.
18І сказала вона Іллі: що мені і тобі, чоловіче Божий? ти прийшов до мене нагадати гріхи мої й умертвити сина мого.
19І сказав він їй: дай мені сина твого. І взяв його з рук її, і поніс його у світлицю, де він жив, і поклав його на свою постіль,
20і воззвав до Господа і сказав: Господи Боже мій! невже Ти і вдові, у якої я перебуваю, зробиш зло, умертвивши сина її?
21І простягнувшись над отроком тричі, він воззвав до Господа і сказав: Господи Боже мій! нехай повернеться душа отрока цього в нього!
22І почув Господь голос Іллі, і повернулася душа отрока цього в нього, і він ожив.
23І взяв Ілля отрока, і вивів його зі світлиці в дім, і віддав його матері його, і сказав Ілля: дивися, син твій живий.
24І сказала та жінка Іллі: тепер-то я узнала, що ти чоловік Божий, і що слово Господнє в устах твоїх істинне.