1 Kings 13— 2004

¹І ось, чоловік Божий прийшов з Юдеї за словом Господ­нім у Вефиль, в той час, коли Ієро­воам стояв біля жертовника, щоб звершити куріння.

²І промовив до жертовника слово Господнє і сказав: жертовник, жертовник! так говорить Господь: ось, народиться син дому Давидовому, ім’я йому Іосія, і принесе на тобі в жертву священиків висот, які звершують на тобі куріння, і людські кістки спалить на тобі.

³І дав у той день знамення, сказавши: ось знамення того, що це прорік Господь: ось, цей жертовник розпадеться, і попіл, що на ньому, розсипеться.

⁴Коли цар почув слово чоловіка Божого, промовлене до жертовника у Вефилі, то простягнув Ієровоам руку свою від жертовника, говорячи: візьміть його. І одерев’яніла рука його, яку він простягнув­ на нього, і не міг він повернути її до себе.

⁵І жертовник розпався, і попіл­ з жертовника розсипався, за знаменням, яке дав чоловік Божий словом­ Господнім.

⁶І сказав цар [Ієровоам] чоловіку Божому: умилостив лице Господа Бога твого і помолися за мене, щоб рука моя могла повернутися до мене. Й умилостивив чоловік Божий лице Господа, і рука царя повернулася до нього і стала, як раніше.

⁷І сказав цар чоловіку Божому: зайди зі мною в дім і підкріпи себе їжею, і я дам тобі подарунок.

⁸Але чоловік Божий сказав ца­реві: хоч би ти давав мені половину дому твого, я не піду з тобою і не буду їсти хліба і не буду пити води в цьому місці,

⁹бо так заповідано ме­ні словом Господнім: «не їж там хліба і не пий води і не повертайся тією дорогою, якою ти йшов».

¹⁰І пішов він іншою дорогою і не пішов назад тією дорогою, якою при­йшов у Вефиль.

¹¹У Вефилі жив один пророк-старець. Син його прийшов і розповів йому все, що зробив сьогодні чоловік Божий у Вефилі; і слова, які він говорив цареві, переказали сини батькові своєму.

¹²І запитав їх бать­ко їхній: якою дорогою він пішов? І показали сини його, якою дорогою пішов чоловік Божий, який приходив з Юдеї.

¹³І сказав він синам своїм: осідлайте мені осла. І осідлали йому осла, і він сів на нього.

¹⁴І поїхав за чоловіком Божим, і знайшов його, що сидів під дубом, і сказав йому: чи ти чоловік Божий, який прийшов з Юдеї? І сказав той: я.

¹⁵І сказав йому: зайди до мене в дім і поїж хліба.

¹⁶Той сказав: я не можу повернутися з тобою і піти до тебе; не буду їсти хліба і не буду пити в тебе води в цьому місці,

¹⁷бо словом Гос­поднім сказано мені: «не їж хліба і не пий там води, і не повертайся тією дорогою, якою ти йшов».

¹⁸І сказав він йому: і я пророк такий самий, як ти, і ангел говорив мені словом Господнім, і сказав: «поверни його до себе в дім; нехай поїсть він хліба і нап’ється води». — Він сказав неправду йому.

¹⁹І той повернувся з ним, і поїв хліба в його домі, і напив­ся води.

²⁰Коли вони ще сиділи за столом, слово Господнє було до пророка, який повернув його.

²¹І промовив він до чоловіка Божого, який прийшов з Юдеї, і сказав: так говорить Господь: за те, що ти не підкорився вустам Господа і не дотримав повеління, яке заповів тобі Господь Бог твій,

²²але повернувся, їв хліб і пив воду в тому місці, про яке Він сказав тобі: «не їж хліба і не пий води», тіло твоє не ввійде у гробницю батьків твоїх.

²³Після того, як той поїв хліба і напився, він осідлав осла для пророка, якого він повернув.

²⁴І вирушив той. І зустрів його на дорозі лев і умертвив його. І лежало тіло його, кинуте на дорозі; осел же стояв біля нього, і лев стояв біля тіла.

²⁵І ось, люди, які проходили мимо, побачили тіло, кинуте на дорозі, і лева, що стоїть біля тіла, і пішли і розповіли в місті,­ в якому жив пророк-старець.

²⁶Пророк, який повернув його з дороги, почувши це, сказав: це той чоловік Божий, який не підкорився вустам Господа; Господь віддав його леву, який роздер його й умертвив його, за словом Господа, яке Він прорік йому.

²⁷І сказав синам своїм: осідлайте мені осла. І осідлали вони.

²⁸Він вирушив і знайшов тіло його, кинуте на дорозі; осел же і лев стояли біля тіла; лев не з’їв тіла і не роздер осла.

²⁹І підняв пророк тіло чоловіка Божого, і поклав його на осла, і повіз його назад. І пішов пророк-старець у місто своє, щоб оплакати і поховати його.

³⁰І поклав тіло його у своїй гробниці і плакав за ним: жаль, брате мій!

³¹Після поховання його він сказав синам своїм: коли я помру, поховаєте мене в гроб­ниці, в якій похований чоловік Божий; біля кісток його покладете кіст­ки мої;

³²бо збудеться слово, яке він за велінням Господнім промовив про жертовник у Вефилі і про всі капища на висотах, у містах самарійських.

³³І після цієї події Ієровоам не зійшов зі своєї поганої дороги,­ але продовжував ставити з народу священиків висот; хто хотів, того він посвячував, і той ставав священиком висот.

³⁴Це вело дім Ієровоамів до гріха і до загибелі і до знищення його з лиця землі.