Zephaniah 2
1 Люди безсоромні, змініть серця свої,
2 поки вас не розвіяли, мов полову, що зникає за день, поки палкий гнів Господній не впав на вас, поки день Господнього гніву не настав для вас.
3 Господа шукайте, всі ви, сумирні краю цього, ви, хто дотримувалися настанов Господніх. Шукайте праведності й покори! Шукайте, можливо ви знайдете схованку у день Господнього гніву.
4 Бо Ґазу буде покинуто, Ашкелон зруйновано, опівдні Ашдод буде спустошено, а Екрон викорінено.
5 Горе тим филистимлянам, хто живе біля моря, горе народу критському! Слово Господа — проти вас: «Ханаане, земле филистимська, Я тебе зруйную, Я вигублю всіх мешканців твоїх».
6 Приморські землі пасовиськом стануть, притулком для пастухів, кошарами для овець.
7 Край цей належатиме решткам народу Юдеї. Вони випасатимуть там худобу. Увечері вони лягатимуть спати у будинках Ашкелона, бо Господь їхній Бог дбатиме про них і віддасть їм те, що було забране від них.
8 «Я чув докори Моава й образи аммонійців, що вони кидали Моєму народу, і як вони вихвалялися тим, що забирали їхні землі, щоб приєднати їх до своїх кордонів.
9 Тому так само правда, як те, що Я є, — говорить Господь Всемогутній, Бог Ізраїлю, — Моав спіткає доля Содома, а аммонійців — доля Ґоморри. Тоді земля заросте бур’янами, вкриється сіллю, як у Мертвому морі, і стане пусткою навіки. Решта Мого народу захопить їх, ті, хто лишилися з народу Мого, успадкують їх».
10 Ось що матимуть вони за пиху свою, бо ображали народ Господа Всевишнього і збиткувалися з нього.
11 Господь страшним їм стане, бо винищить усіх ідолів землі. І тоді всі народи світу вклоняться низько Йому, кожен у своєму домі, в кожному далекому краю.
12 «Навіть ви, ефіопи, поляжете від Мого меча», — каже Господь.
13 Він простягне руку Свою на північ і знищить Ассирію. Він з Ниневії зробить руїну, суху, немов пустеля.
14 Тоді отари й усіляка звірина спочиватимуть посеред неї. Сови кричатимуть у вікна і ворони сидітимуть на одвірках; чорні птахи будуть вити гнізда в тих безлюдних, порожніх будівлях.
15 Ниневія — це таке пихате місто, що так собі безпечно живе, але воно стане такою пусткою, що тільки дикі звірі мешкатимуть там. Кожен, хто повз нього йде, присвисне і махне рукою, дивлячись, якою руїною воно стало.