1П’ятий Ангел засурмив у сурму, і побачив я зірку, що впала з неба на землю. І був даний їй ключ від колодязю, що вів униз до безодні.
2Коли вона відімкнула криницю, що вела до безодні, звідти пішов дим, ніби диміла велетенська піч; тоді сонце й небо почорніли від того диму.
3З того диму на землю попадала сарана, і сила була дана їй жалити людей, подібно скорпіонам.
4Але ж наказано їй було не завдавати ніякої шкоди ні траві на землі, ні жодній рослині, ані дереву, а тільки людям, у яких немає Божої печаті на чолі.
5І наказ був даний тій сарані: не вбивати людей, але болем мучити їх п’ять місяців. А біль той, як від жала скорпіона.
6І всі п’ять місяців шукатимуть ті люди смерті, але не знайдуть її. Вони благатимуть про смерть, та вона обходитиме їх.
7Сарана ж та схожа була на коней, готових до бою. На головах у неї було щось на зразок золотих вінчиків, а обличчя подібні до людських.
8Волосся сарани нагадувало жіноче, а зуби були, як у левів.
9На грудях у сарани були немовби залізні панцирі, а шум її крил нагадував гуркіт колесниць, що мчать на битву, запряжені багатьма кіньми.
10Сарана мала хвости з жалом, як у скорпіонів. І в хвостах тих сили було стільки, щоб мучити людей протягом п’яти місяців.
11Царем сарани був ангел безодні на ім’я «Аваддон», гебрейською мовою, а грецькою мовою — «Аполліон» (або «Руйнівник»).
12Перше велике лихо минуло. Два інших великих лиха все ще наближаються.
13Шостий Ангел засурмив у сурму свою, і почув я голос, що линув із чотирьох рогів золотого вівтаря, який стояв перед Богом.
14І звернувся він до шостого Ангела з сурмою: «Звільни чотирьох Ангелів, прикутих біля річки Євфрат».
15Тоді чотирьох Ангелів, які були напоготові саме для цієї години, дня, місяця й року, було звільнено, щоб убити одну третину людства.
16Загальна кількість вершників і коней у їхньому війську налічувала двісті мільйонів, і я чув це число.
17У видінні моїм я бачив коней й вершників, які виглядали саме так: вони мали вогняно-червоні, синьо-гіацинтові й жовто-сірчані панцирі. Голови коней були схожі на левові, а з пащ у них вилітали вогонь, дим і сірка.
18Цими трьома карами — вогнем, димом і сіркою, що вилітали з їхніх пащ, було вбито третину людства.
19Сила коней була в їхніх пащах та хвостах, бо хвости їхні були схожі на змій, які жалили й ранили людей.
20Решта людей, яких не знищили ці кари, не покаялася у своїх вчинках. Вони не перестали поклонятися демонам та бовванам золотим, срібним, мідним, кам’яним та дерев’яним, які не можуть ні бачити, ні чути, ні ходити.
21Не покаялися вони ні у вбивствах, ні в чаклунстві, ні в розпусті, ні в крадіжках.