1Псалом Давида, коли він перебував у юдейській пустелі.
2О Боже, Ти мій Бог, якого прагну бачить, душею спраглою і тілом я до Тебе лину, мов у безводній і засушливій пустелі.
3Це так, немов коли я бачив з’яву, коли явився Ти мені в святому храмі, коли у силі й славі Ти постав переді мною.
4Чого ще кращого в житті чекати? Та лиш Твою любов безмежну, устами спраглими Тобі оспівувати хочу!
5І скільки житиму, Тебе благословляти буду, здійматиму до неба руки, посилаючи Тобі хвалу.
6Я втішений, немов найкращих куштував наїдків, устами щирими душа тебе вславляє!
7Про Тебе буду пам’ятати в спочивальні, глухої ночі всі думки мої про Тебе.
8Ти — моя надійна поміч, у тіні крил Твоїх я звеселів.
9Душею я завжди тягнусь до Тебе, як руки Твої праведні підтримують мене.
10А хто задумує мене згноїти, самі у смертну яму попадуть.
11Їх знайде меч, лисиця розшматує їх.
12Щасливий буде цар, бо має Бога, прославлять Бога всі, хто присягавсь йому! Він примусить змовкнути лживі вуста.