Psalms 42
1 Для диригента. Повчання родини Кора.
2 Я так Тебе жадаю, Боже, так олень прохолодного струмка жадає.
3 Душа моя жадає Бога, Живого Господа! Коли я зможу знов прийти у храм до Нього?
4 Замість їжі ковтав я сльози день і ніч, коли вороги мене питали: «Де твій Бог?»
5 Душа терзається, як згадую, що сталось. Лиш пам’ятаю, як ішов я через натовп, коли я вів його до Божої оселі і слухав я пісні хвали щасливі.
6 Навіщо сумувати моїй душі? Ми ще хвалитимемо Бога за рятунок!
7 Мій Боже, як душа моя страждає, бо мушу пам’ятати про Тебе на цій горі, там, де гора Хермон стрічається з Йорданом.
8 Один за одним поклики безодні. Так хвилі відчаю мене одна за одною вкривають, отак накочуються й хвилі бід.
9 Нехай удень Господь проявить ласку щиру, щоб я вночі співав Йому пісень, молився Богу, Який дає мені життя.
10 Звернутись хочу я до Бога-Скелі: «Чому забув мене? Чому я мушу терпіти від жорстоких ворогів?»
11 Мене шпиняють невблаганно вороги, мордують запитаннями мене: «То де ж твій Бог?»
12 Навіщо побиватися душі моїй? Довіритися Богу просто мушу, ми ще хвалитимемо Бога за рятунок!