Psalms 2
1 Чому погани повстають? І марні наміри задумують навіщо?
2 Гуртуються царі чужі, правителі змовляються на Всевишнього й Його обранця:
3 «Порвімо пута ці, що в’яжуть нас, і викиньмо їх геть!»
4 Господь воссідає на Небеснім престолі, глузує і кепкує з них.
5 А потім, в гніві, Він їм скаже, обурений, їх настрашить, посіє в них сум’яття.
6 Господь промовить: «Я на Сіоні, на Моїй Святій горі ось вибрав Я царя для Свого народу».
7 І ось його слова: «Дозвольте Господнє Слово сповістити вам. Господь сказав мені: „Ти — Син Мій. Я батьком став Тобі сьогодні”.
8 Лиш тільки попроси Мене, і Я віддам Тобі народи інші в спадок, усі кінці землі віддам Тобі у володіння.
9 Ти правитимеш ними залізною рукою. Ти зможеш потрощити їх, мов глечик глиняний».
10 Тож помудрішайте, царі. Володарі земні, послухайте мою пораду.
11 Служіть Господу з повагою і страхом, і поклоняйтесь трепетно Йому!
12 Цілуйте Сина, щоб Його не прогнівити! Бо як розлютиться — не жити вам. Спішіть! От-от терпець Його урветься. Благословенні ті, хто покладається на Нього.