3Мене оповили смертельні пута, ступив я на стежину горя й суму.
4Тож я закликав Господа на поміч, благаю: «Господи, спаси мене!»
5Господь — предобрий, справедливий, Він милосердний й співчутливий, наш Господь!
6Господь піклується про простодушних; коли я був беззахисний, Він врятував мене.
7Душе моя, спочинь, про тебе Бог подбає.
8Адже Ти мою душу врятував від смерті, не дав пролитися сльозам, не дав спіткнутися ногам.
9Я й далі Господу служитиму в краю живих.
10Я вірив, навіть кажучи: «Ось смерть моя», — та був покараний жорстоко.
11У гніві кинув я: «Весь рід людський — брехливий!»
12Не маю змоги відплатити Богу, бо все, що нажив — все від Нього. То як же Господу відповідати мушу, карання терплячи численні?
13Я келих порятунку підніму, коли до Господа звернусь по допомогу.
14Що обіцяв я, Господу віддам перед усім народом.
15Смерть послідовника Свого Господь завжди цінує.
16О Господи, я — вірний Твій слуга, Твій раб, я син слуги Твоєї. Це Ти звільнив мене від пут.
17Ти, Господи, є тим, кому складу подяки жертви, Твоє ім’я повторюю у скрути час.
18Що обіцяв я, Господу віддам перед усім народом.
19Вславляйте Господа в суді перед Господнім храмом, що зведений в середині Єрусалима! Славімо Господа!