Psalms 104
1 Душе моя, благословення Господу пошли! О Господи, мій Боже, Ти — величний, Ти вбраний в шати доблесті і слави.
2 Як в тогу, Він огорнений у світло, Він небо розгортає, мов завісу.
3 Небеса — підмурівок Його дому, небесні хмари — колісниці Бога, на крилах вітру Він мандрує небесами.
4 Зробив Він Ангелів подібними до вітру, а слуг Своїх — до полум’я.
5 Він землю на підвалини міцні поставив, отож ніколи не впаде вона.
6 Мов ковдрою, безоднею вкрив землю, вершини гір Він вкрив водою.
7 Коли Він дорікнув і гримнув грізно, то води ринули, помчались хутко з гір.
8 Здійнялися гірські вершини, а долини впали вниз, все стало на свої місця, як Ти звелів.
9 Ти встановив кордони для води, щоб суходіл не затопила.
10 Струмкам вказав Ти шлях поміж горами.
11 Вони звірині польовій дають напитись, і дикі віслюки вгамовують в них спрагу.
12 Птахи небесні гнізда в’ють біля води, щебечуть в верболозах при потоці.
13 Він гори напуває з джерел небесних, земля втішається плодами рук Його.
14 Він спричиняє ріст трави, аби паслась худоба, і зернових, аби людей нагодувати, щоб люди харчувалися землі плодами,
15 вино, щоб серце звеселяти, оливу, щоби сяяли обличчя, і хліб, щоб тіло підкріпити.
18 Високі гори — для гірських козлів домівка, у скелях влаштувались борсуки.
19 Створив Він місяць, щоби визначати час святих зібрань, призначив сонцю місце, де сідати.
20 Бог темряву створив, щоб ніч могла прийти, щоб звірина нічна могла бродити в лісі.
21 Тож леви молоді гарчать і здобичі у Бога просять.
22 Коли сходить сонце, звірі всі нічні у лігва повертаються свої і сплять.
23 Виходять потім люди працювати і пораються дотемна.
24 Всього, що Ти зробив, і не злічити! І скільки мудрості у всіх Твоїх діяннях, наповнена земля усім, що Ти створив!
25 Візьми хоч великий океан, що не охопити. Він повний крихітних створінь, тварин, що незліченні, — великих і малих.
26 Поверхню моря розтинають кораблі, морські потвори в глибині пустують.
27 В належний час усі до Тебе мчать, аби дістати здобич.
28 Ти руки розкинув і дав їм поживу, і вже вони вдоволені і ситі.
29 Але коли ховаєш Ти від них лице, вони лякаються, повітря їм бракує, втрачають сили й гинуть, ось вони вже порох.
30 Коли ж Ти дихаєш на них, це зцілення для них й оновлення землі.
31 Нехай Господь прославиться навіки, хай Богу втіха буде від Його творінь.
32 Він дивиться на землю, і тремтить земля, Він докоряє горам, і з тих струмує дим.
33 Хоч скільки б жив, я Бога прославлятиму в піснях, допоки житиму, псалми Йому співати буду.
34 Вірші складатиму для Нього, щасливий в Господі я буду.
35 Коли з землі піде останній грішник і кривдників не лишиться на ній. Душе моя, благословення Господу пошли! Благословен Господь!