Psalms 102
1 Молитва стражденного злидаря, який благає Господа.
2 Мій Господи, почуй мою молитву, нехай моє благання долетить до Тебе.
3 Не відсторонюйся від мене в час скрутний, зваж на мольби мої, не зволікай, допоможи.
6 Як довго я страждаю і печалюсь, обвисла шкіра на кістках.
7 Я усамітнився, немов сова пустельна, на згарищі, серед руїни.
8 Вночі не сплю, вдивляючись, мов одинока пташка на даху.
9 Мене весь час принижували вороги, прокльони слали й збиткувалися з мене.
10 Печаль мав замість їжі, а пив я власні сльози.
11 А це тому, що Ти на мене розлютився: підніс спочатку, а тоді пожбурив геть.
12 Життя моє — лиш тінь, яка зникає, я в’яну, наче скошена трава.
13 Ти ж, Господи, навіки на престолі, і житиме Твоє ім’я із роду в рід.
14 Яви Свою любов горі-Сіону, час втішити її; вже час призначений настав.
15 Її каміння прагнуть бачити Твої раби, бо люблять навіть порох з неї.
16 Народи інші, й ті боятимуться імені Твого, царі народів тих шанують Твою Славу.
17 Це станеться, коли Господь з руїн Сіон підніме й постане там у пишності і славі.
18 Почує Він нужденного молитви, Він не осудить, не зневажить їх.
19 Про все це напишіть для поколінь прийдешніх, щоб незачатий ще народ цінував Творця.
22 Щоб звільнені Його ім’я вславляли на Сіоні, хвалу Йому співали у Єрусалимі.
25 Тому благаю: «Боже мій, живеш Ти з роду в рід, тож не вбивай мого життя на півдорозі.
26 Створив Ти землю в сиву давнину, Ти небеса розкинув власноручно.
27 І все це може зникнути, а Ти ж бо — вічний. Мов одяг зношений, Ти викинеш і зміниш їх, немов ганчір’я.
28 Твої ж літа пребудуть вічно!
29 Сини рабів Твоїх прийдуть і підуть. Нащадки змінять їх, аби Тобі служити».