1Це приказки Соломона, Давидового сина, царя Ізраїлю.
2Вони написані, щоб пізнати мудрість і навчання, щоб осягнути зміст висловлювань, які ведуть до розуміння.
3Вони допоможуть дістати науку й прозріння, праведність, справедливе й чесне життя,
4щоб дати нелукавому прозорливості, молодим — знання та розважливість.
5Нехай мудрий теж почує і набереться знань, а розумний дістане поради,
6як збагнути приказки й дива, слова мудреців та їхні таємничі вислови.
7Шана до Господа — це благання знань; невігласи нехтують мудрістю й настановами.
8Сину мій, прислухайся до настанов батька свого й не відкидай повчань матері своєї, бо їхні напучення —
9це гарний вінок із квітів для твоєї голови й намисто на шию.
10Сину мій, якщо тебе зваблюють грішники, не поступайся їм.
11Якщо вони говорять: «Ходімо з нами, давай влаштуємо засідку і вполюємо невинних, пустимо їм кров безпричинно.
12Проковтнемо їх живцем, як Шеол, згубимо невинних, як могила.
13Ми знайдемо різноманітні цінні скарби, наповнимо домівки свої награбованим добром.
14Ти матимеш добру частку здобичі — між усіма розділимо багатство».
15Сину мій, не водися з ними. Не ставай на їхній шлях,
16бо їхні ноги прямують до зла, бо вони спішать пролити кров.
17Марно розкидати сіті у птаха на очах.
18Ці люди чатують у засідці, щоб дочекатись власної крові. Вони влаштовують засідку на власне життя.
19Такий кінець спіткає кожного, хто зазіхає на чуже добро. Воно відбере життя в тих, хто ним заволодів.
20Мудрість гукає на вулиці, підносить голос у людних місцях,
21лунає на гомінкому перехресті, при вході до міської брами, промовляє таке:
22«Доки ви, невігласи, будете кохатися у власному неуцтві? Доки насмішники вдовольнятимуться глузуванням? Як довго ще нерозумні зневажатимуть пізнання?
23Якщо ви зважите на мій докір, тоді я відкриюся перед вами, сповіщу вам свої міркування.
24Бо я закликала вас, але ж ви відмовлялися слухати, я простягла руку, але ніхто не звернув уваги,
25бо ви зневажили всі мої поради, і на моїх докорів не слухали.
26Тепер уже я посміюся з ваших бід, я позбиткуюся з вас, коли вас охопить жах.
27Коли вас поглине страх, немов буря, коли закружляє вас вихор нещасть, коли зваляться на вас лиха та муки.
28Тоді ви покличете мене, а я не відгукнуся, тоді шукатимете мене, але не знайдете.
29За те, що ненавиділи пізнання і не зважилися шанувати Господа,
30що не сприйняли моїх порад і відкинули мої докори,
31вони пожинатимуть плоди таких життєвих шляхів і будуть втішені власними дурними порадами.
32Адже відступництво нерозважливих згубить їх, самовдоволеність дурнів знищить їх.
33Але той, хто прислухатиметься до мене, житиме безпечно, спокійно, бо йому нічого буде боятися насильства і зла».