Micah 7
1 О горе мені, я мов сад після збору плодів, немов виноградник, як зірвано грона з лози. Немає кетяга, аби покуштувати, ані добірних смокв, яких душа так прагне.
2 Немає більше відданих людей у краї, і жодного порядного немає. Усі замислюють, як засідку зробити і вбити, одне на одного з тенетами полюють.
3 І вміло руки їхні чинять зло. Вельможа і суддя вимагають хабарі, народ усе їм робить на догоду.
4 Найкращий з них, немов шипшина, найправедніший — гірший за колючий живопліт. Час покарання, проголошений твоїми пророками, вже близько. Година покарання вашого прийшла! Від збентеження не врятуватись вам!
5 Не покладайтесь на сусіда, не довіряйтеся найближчим друзям. Пильнуй, що кажеш ти своїй коханій (дружині).
6 Бо зневажає син батька свого, дочка на матір повстає, невістка на свекруху, і найлютіші вороги людини — її домашні.
7 То буду Господа я виглядати, чекатиму терпляче я на Бога, Спасителя мого. Мій Бог мене почує!
8 Не зловтішайся з мене, враже, бо хоч я впав, та підведусь, хоч я у темряві, Господь мені за світло.
9 Я мушу зносити Господній гнів, бо проти Нього Я згрішив. Нарешті Він розсудить і вирок справедливий винесе мені. Він виведе мене на світло, і я побачу праведність Його.
10 Побачать вороги мої, і вкриються ганьбою. Я збиткуватимуся з тих, хто говорив мені: «То де ж Господь твій Бог?» І я побачу, як їх топчуть люди, так само, як і вулиці брудні.
11 Надходить день відбудови мурів твоїх, то буде день, коли розширяться твої кордони.
12 Прийдуть до тебе того дня всі рештки: від Ассирії і до Єгипту, і від Єгипту до річки Євфрат, від моря і до моря, від гір до гір.
13 Лежатимуть спустошені навколишні краї за те, що їхні мешканці вчинили.
14 Паси овець, якими володієш, ґирлиґою своєю, вони живуть на самоті в лісах, та на горі Кармел. Нехай пасуться у Башані й Ґілеаді, як то було за давнішніх часів.
15 О Господи, Ти обіцяв: «Як і у день, коли ви вийшли із земель Єгипту, явлю Я чудеса Свої».
16 Нехай народи міць Мою побачать, засоромляться нехай своєї сили. Нехай уста свої руками затуляють, та вуха затуливши, відмовляться слухати.
17 Хай качаються в поросі, наче та гадюка, немов комахи, що плазують по землі. Нехай тремтять, хай з жахом повиходять із фортець до Господа, до Бога нашого, нехай тремтять в повазі, Тебе боячись!
18 Хто Бог іще такий, як Ти? Хто вибачає нечестиві вчинки, прощає злочини Свого народу решткам, хто не тримає зла і виявляє милосердя залюбки?
19 Він знову змилосердиться над нами і скине всі наші гріхи в морські глибини.
20 Ти Якову вірний будеш і Аврааму явиш Свою ласку, як присягнувся нашим пращурам за давніх ще часів.