Micah 1
1 Ось слово Господнє, що було Михею з Морешета за часів Йотама, Агаза та Езекії, царів Юдеї, з’ява, яку він побачив щодо Самарії та Єрусалима:
2 «Послухайте, усі народи, усі, хто на землі живе. Нехай Володар мій Господь прийде зі Свого святого храму, та засвідчить проти вас.
3 Дивіться ж бо, Господь виходить з храму Свого, Він зійде вниз й ходитиме узвишшями землі.
4 Під Ним розтануть гори, як віск розтане від вогню. Тоді розкриються долини, немов вода, що вниз стікає з гори крутої.
5 Все це сталося через гріх Якова, через переступ народу Ізраїля. Який же то гріх Якова? Хіба це не Самарія його на гріх штовхнула? Де знаходяться узвишшя у Юдеї? Вони в Єрусалимі!
6 Тож Я зроблю Самарію руїною у полі, де тільки й можна, що саджати виноград. Я камені її скочу в долину і оголю підвалини її.
7 Усіх її бовванів буде геть розбито, згорять у вогні усі ідоли її, які вона заробила розпустою. Зруйную Я усіх її бовванів, бо Самарія заробила увесь свій скарб тільки своєю невірністю Мені. Тож все те багатство буде пограбоване народом невірним Мені».
8 То ж через все, що трапиться, я буду у жалобі й ходитиму голий-босий. Я голоситиму, немов шакал, і наче страус, буду я кричати.
9 Бо незцілимі самарійські рани, оскільки вже її хвороби дійшли аж до Юдеї, сягнули брам Мого народу, брам єрусалимських.
10 Не кажіть про це в Ґаті, не плачте в Акке. В поросі з горя викачайтеся в Бет-Офрі.
11 Голі і зганьблені, йдіть, люди Шафіра. Жителі Цаанана не вийдуть. Вказує туга Бет-Езела, що там не буде вам підтримки.
12 Бо мешканці Марота зомліють, сподіваючись на добру новину, натомість лихо Господнє зійшло в Єрусалим.
13 Запрягайте коней в колісницю, мешканці Лахиша! Гріхи Ізраїлю повторюєте ви. Гріх головний дочки Сіону — то сподівання на коней і колісниці.
14 Тож віддаси дари прощальні Морешет-Ґату, будинки Бет-Ахзива — омана для царів Ізраїлю.
15 До вас, населення Мареші, Я приведу загарбників, які пограбують все, що маєш ти. Слава Ізраїлю сягне Адуллама.
16 Обстрижися й поголися тому, що ти ридатимеш за безцінними дітьми своїми. Зроби собі лисину, мов у орла в ознаку суму, бо їх від тебе силою віднімуть й вишлють в вигнання.