1«Я посилаю посланця Мого, який приготує путі переді Мною. Володар, якого ви шукаєте, зненацька прийде в свій храм. Посланець Нової Угоди, Якого ви так прагнете, справді надходить», — говорить Господь Всемогутній.
2«Та хто подужає день Його приходу? І хто зможе витримати появу Його? Бо Він, мов той вогонь ливарника, мов усевибілююче мило.
3Він сидітиме, наче ремісник, що плавить і очищає срібло, Він очистить синів Левія, мов золото й срібло, і стануть вони Господні, і приноситимуть пожертви так, як слід.
4Тоді пожертви Юдеї та Єрусалима стануть приємними для Господа, як то було за давніх часів.
5І Я наближуся до вас для суду, і буду Я скорим свідком проти тих, хто займається чаклунством, проти тих, хто чинить перелюб, проти тих, хто облудно присягає, проти тих, що наймитів ошукує, хто утискає вдів і сиріт, хто виганяє безпритульних, і понад усе це — хто Мене не шанує, — говорить Всемогутній Господь. —
6Бо Я — Господь, Я не змінився. Ви — нащадки синів Якова, яких не вигублено до останнього».
7«Ще з часів предків ваших ви відступили від законів Моїх, не дотримувалися їх. Поверніться до Мене, і Я повернусь до вас, — говорить Господь Всемогутній». Ви питаєте: «Як нам повернутися?»
8«Чи можна обкрадати Бога? Так! Ви обкрадаєте Мене тим, що не присвячуєте Мені десятини й дари ваші. Та опісля питаючи: „Як ми пограбували Тебе?”»
9«Страждання великі падуть на вас — народ, що обкрадає Мене», — каже Господь Всемогутній.
10«Принесіть кожний від речей і поживи своїй десятину до скарбниці в храмі Моїм. Випробуйте Мене так, — говорить Всемогутній Господь, — щоб побачити, що Я неодмінно проллю на вас з небес благословення, неначе дощ рясний, аж доки не буде всього досхочу.
11Я забороню пошестям чіпати поля, і вони не пожиратимуть земних плодів. І лоза не буде безплідною». Так говорить Всемогутній Господь.
12«Усі народи благословлять вас, бо матимете ви прекрасну землю», — говорить Всемогутній Господь.
13«Жорстокі слова проти Мене ви промовляли, — говорить Господь Всемогутній. — Та ви питаєте: „Що ми проти Тебе казали?”
14Ви кажете: „Марно служити Богу. Яка користь із того, що ми старанно Йому служили, як Він велів, і тому ходили в жалобі перед Господом Всемогутнім.
15Тепер же ми гадаємо, що зухвалі щастя повні, а лихим таланить завжди. Вони, навіть, Богу кидають виклик та уникають кари”».
16Тоді ті, хто шанує Господа, говорили між собою, кожен із приятелем своїм, і Господь уважно слухав. І на пам’ять був списаний перед Ним сувій, де перелічувалися імена тих, хто Його шанував, і тих, хто поважав ім’я Його.
17«Вони будуть Моїми, — мовив Господь Всемогутній, — того дня, коли Я вирішу, що є скарбом Моїм. Я помилую їх, як чоловік милує сина свого, який служить йому.
18Але ви знову побачите різницю між праведним і нечестивим, між тим, хто служить Богу, і тим, хто Йому не служить».