1Сповнений Духа Святого, Ісус залишив береги ріки Йордан, і Дух повів Його до пустелі.
2І там протягом сорока днів диявол спокушав Його. Ісус нічого не їв увесь цей час, і коли сорок днів минуло, Він був дуже голодним.
3Диявол сказав Йому: «Якщо Ти Син Божий, то накажи цьому каменю перетворитися на хліб».
4На те Ісус відповів: «У Святому Писанні сказано: „Не хлібом одним живе людина”».
5Тоді диявол підхопив Його й за одну мить показав усі царства світу.
6І мовив він: «Я віддам Тобі всю владу й славу цих царств, тому що це було дано мені, і я можу віддати їх тому, кому побажаю.
7Тож якщо поклонишся мені, все це буде Твоїм».
8У відповідь Ісус промовив: «У Святому Писанні сказано: „Поклоняйся Господу Богу своєму і служи лише Йому”».
9Після того диявол переніс Його до Єрусалиму, поставив на найвище місце храму й сказав: «Якщо Ти Син Божий, кинься додолу,
10адже у Святому Писанні сказано: „Він накаже Ангелам Своїм берегти Тебе”.
11„Вони понесуть Тебе на руках, щоб не пошкодив Ти ноги Своєї об камінь”».
12Ісус відповів йому: «Але у Святому Писанні також говориться й інше: „Не спокушай Господа Бога свого”».
13Коли диявол закінчив спокушати Ісуса, він залишив Його до більш сприятливих часів.
14Ісус повернувся до Ґалилеї могутній Духом Святим, і чутки про Нього пішли по всіх околицях.
15Він навчав по синагогах, і всі люди хвалили Його.
20Згорнувши книгу, Він віддав її служці й сів. Очі всіх присутніх у синагозі були звернені на Нього.
21Тож Він почав говорити: «Сьогодні збулися ці слова зі Святого Писання, поки ви слухали Мене».
22І всі добре говорили про Христа, і були вражені чудовими словами, що мовив Він. Вони казали: «Чи ж Він не син Йосипа?»
23Ісус сказав їм: «Зрозуміло, ви повторите Мені відомий вислів: „Лікарю, зцілися сам”. Ми чули, що Ти робив у Капернаумі, зроби те саме тут, у Своєму рідному місті».
24І Він додав: «Правду кажу вам: пророка не приймають тільки в його рідному місті.
25Правду кажу вам: багато вдів було в Ізраїлі в часи Іллі, коли небо зімкнулося на три роки й шість місяців, і великий голод напав на всю землю.
26Та Бог не послав Іллю до жодної з них, окрім тієї, яка мешкала в Сарепті Сидонській.
27Багато було прокажених в Ізраїлі в часи пророка Єлисея, та жоден з них не був очищений, крім Наамана сиріянина».
28І всі присутні в синагозі були розгнівані, почувши ті слова.
29Вони підхопилися й вигнали Ісуса з міста, й відвели Його аж на край гори, на якій стояло їхнє місто, щоби скинути зі скелі.
30Але Він пройшов крізь натовп і подався геть.
31Ісус прийшов до Ґалилейського міста Капернаума, і наступної суботи навчав людей, котрі зібралися там.
32Вони були вражені тією наукою, бо за словом Його відчувалася влада.
33Був у синагозі чоловік, одержимий злим духом. Раптом він несамовито закричав:
34«Що Тобі треба від нас, Ісусе з Назарета? Ти прийшов, щоб знищити нас? Я знаю, хто Ти! Ти — Божий Святий!»
35Ісус суворо наказав йому: «Вгамуйся й вийди з нього!» Тут нечистий кинув чоловіка перед людьми на землю й, не заподіявши ніякої шкоди, вийшов з нього.
36Подив охопив усіх присутніх, і вони заговорили поміж собою: «Що ж це за вчення таке? Владно наказує Він нечистим, і ті виходять з людини».
37Чутка про Нього розійшлися по всіх околицях.
38Ісус залишив синагогу й попрямував до Симона, якого ще звали Петром. Симонова теща страждала від тяжкої лихоманки, й Ісуса попросили допомогти їй.
39Ставши над жінкою, Він наказав лихоманці залишити її, й хвороба вийшла геть. Та підвелася й почала прислуговувати їм.
40Після заходу сонця до Нього привели багатьох хворих на різні недуги. Накладаючи руки на кожного по черзі, Ісус зціляв усіх.
41І біси також виходили з багатьох людей, вигукуючи: «Ти — Син Божий!» Але Ісус суворо забороняв їм говорити, бо вони знали, що Він — Христос.
42Як настав день, Ісус залишив оселю й пішов у безлюдне місце, але люди шукали й знайшли Його, бо хотіли перешкодити Йому покинути їх.
43Та Він сказав їм: «Я мушу повідомити Добру Звістку про Царство Боже також іншим містам, бо саме для цього Мене й було послано».
44І Він далі проповідував по синагогах Юдеї.