1Отож, коли зібрався багатотисячний натовп, аж топтали один одного, Ісус почав говорити спершу до Своїх учнів: «Остерігайтеся фарисейської закваски — їх лицемірства.
2Немає нічого прихованого, що не відкриється, і нічого таємного, що не стане відомим.
3Тому все, що ви сказали у пітьмі, буде почуте при світлі. І те, що ви прошепотіли комусь на вухо в замкненій кімнаті, проголошуйте, щоб усі почули».
4Після того Ісус наказав людям: «Але кажу вам, друзі Мої, більше не бійтеся тих, хто може вбити тіло ваше, але більш нічого вдіяти не здатні.
5Я покажу, кого вам слід боятися: бійтеся Бога, Який вбивши, має владу ввергнути вас у пекло. Тож кажу вам: Його й бійтеся.
6Чи не за два гроші продаються п’ять горобців? Та жодного з них Бог не забуде.
7Господь навіть знає скільки волосся на головах ваших! То ж не бійтеся — ви значно важливіші, ніж зграя горобців».
8«Не соромтеся віри своєї. І ще скажу вам: кожного, хто визнає Мене перед людьми, Син Людський також визнає перед Ангелами Божими.
9Якщо ж хтось зречеться Мене перед людьми, того і Син Людський зречеться перед Ангелами Божими.
10Тому кажу Я вам, чоловік може отримати прощення всіх своїх гріхів та блюзнірств, що він мовить проти Бога, але той, хто поганить ім’я Духа Святого, не матиме прощення.
11Коли ж вас поведуть на суд до синагоги перед можновладцями й правителями, не турбуйтеся про те, як вам виправдовуватись і що матимете казати.
12Дух Святий у належний час підкаже вам правильні слова».
13Хтось із натовпу попросив Його: «Вчителю, скажи моєму братові, щоб поділився зі мною батьковою спадщиною!»
14Та Ісус мовив до нього: «Чоловіче, хто ставив мене за суддю або посередника між вами?»
15І звернувся Ісус до всіх присутніх: «Пильнуйте себе, остерігайтеся зажерливості, бо не наслідуватиме людина життя від майна свого».
16І розповів Ісус притчу: «В одного багатого чоловіка земля добре родила.
17Він думав собі: „Що ж мені робити, адже я не маю де зберігати врожай?”
18А потім вирішив: „я розберу свої клуні й збудую нові, більші. Та й звезу туди весь урожай і все своє добро”.
19Тоді я скажу собі: „Я маю удосталь добра на багато років. То ж більше не перейматимуся я клопотами, та тільки буду їсти, пити та тішитися”.
20Але Бог сказав йому: „Нерозумний чоловіче, цієї ночі ти втратиш своє життя. Кому дістанеться добро, що ти надбав?”
21Отак буває з тими, хто збирає собі земні скарби, та в Божих очах вони не багатіють».
22Тоді Ісус сказав Своїм учням: «Отже, кажу Я вам: не піклуйтеся про їжу та одяг, аби підтримати життя своє.
23Напевне, життя є важливіше їжі, а тіло — одягу!
24Погляньте на птахів: вони не сіють, не жнуть, не збирають зерна до комори, але ж Господь годує їх. А наскільки ж ви, люди, важливіші за птахів!
25Ніхто з вас не зможе хвилюванням своїм подовжити життя своє хоча б на годину.
26Якщо ж навіть на таку дрібничку ви не здатні, то навіщо ж переймаєтеся всім іншим?
27Погляньте, як ростуть дикі квіти: вони не працюють, не шиють одягу собі. Та ж кажу вам, що й Соломон у розквіті слави своєї не вдягався у такі вишукані шати, як вони.
28Якщо Бог одягає в таку розкіш траву польову, що сьогодні росте, а завтра потрапить у вогонь, то наскільки ж певніше одягне Він вас, о маловіри!
29Тож не піклуйтеся й не переймайтеся, що їстимете і що питимете.
30То лише погани увесь час дбають про таке, але ж Батько ваш знає, чого ви потребуєте.
31Натомість, дбайте насамперед про Царство Боже, й тоді усе інше Господь неодмінно вам надасть.
32Не бійся, отаро мала, бо Отцеві вашому було приємно дати вам Царство Своє.
33Продайте майно своє і роздайте гроші бідним. Заводьте собі гаманці, що не старіють, тобто збирайте скарби неминущі на Небі, де їх злодій не дістане й міль не сточить.
34Бо де багатство ваше, там і серце ваше буде».
35«Будьте завжди напоготові, не гасіть світла.
36Будьте такі ж, як слуги, які чекають повернення хазяїна з весільного бенкету, щоб, коли він прийде й постукає в двері, негайно йому відчинити.
37Щасливі ті слуги, яких господар застане напоготові, коли прийде. Правду кажу вам: тоді він сам підпережеться, посадить слуг за стіл і прислуговуватиме їм.
38Навіть якщо він з’явиться опівночі або пізніше, щасливі ті слуги, які чекатимуть на нього.
39Та будьте певні: якщо б господар знав, о котрій годині прокрадеться злодій, то пильнував би й не дозволив тому вдертися до хати.
40Ось чому й вам слід бути напоготові, бо Син Людський прийде тоді, коли ви Його не чекатимете».
41Тоді Петро запитав: «Господи, цю притчу Ти розповів для нас чи для всіх?»
42Господь відповів йому: «А хто є тим вірним і розсудливим слугою, якого господар поставив над усіма іншими слугами, щоб він вчасно годував їх.
43Щасливий той слуга, якого хазяїн застане в ту мить, коли він саме виконуватиме свій обов’язок.
44Істинно кажу вам, що господар призначить його управляти своїм маєтком.
47Слуга, який знає волю господаря свого, але не завжди готовий виконати її, і не робить того, чого вимагає хазяїн, буде суворо покараний.
48Тому ж, хто не знав волі господаревої та вдіяв щось проти неї, кара буде меншою. Бо кому більше дано, від того більше й очікується. Люди зазвичай вимогливіші до тих, кому вони багато довірили».
49«Я прийшов, щоб запалити вогонь на землі. І як же Я прагну, щоб він мерщій розгорівся!
50Я маю прийняти хрещення, і як тяжко буде, доки це не сповниться!
51Ви думаєте, що Я прийшов, щоб принести мир на землю? Ні! Кажу вам, Я прийшов, щоб розділити людей.
52Кажу так, бо відтепер п’ятеро членів однієї родини повстануть один проти одного: троє повстануть проти двох, а двоє — проти трьох.
53Вони будуть розділені: батько проти сина, а син проти батька; мати проти дочки, а дочка проти матері; свекруха проти невістки, а невістка проти свекрухи».
54І промовив Ісус до людей: «Коли ви бачите, як з заходу надходить хмара, ви тут же кажете: „Дощ збирається”. І справді згодом починає дощити.
55Коли ж налітає південний вітер, ви кажете: „Буде спека”. І справді настає засушлива погода.
56Лицеміри! Ви знаєте, як розтлумачити різноманітні явища на землі й на небі. То чому ж так сталося, що ви не здатні розтлумачити події нинішніх часів?»
57«Чому ти не можеш розсудити для себе, що є справедливим?
58Якщо хтось позиває тебе до суду, намагайся владнати з ним справу перш, ніж ви туди прийдете. А як не залагодите, то стояти вам перед суддею, та той може віддати тебе у руки вартових і кинути тебе до в’язниці.
59Повір, не вийти тобі звідти, доки не сплатиш усе, що заборгував до останнього грошу».