Lamentations 1
1 Єрусалиме, яке ж самітне місто ти, хоча було колись могутнє, велелюдне! Воно тепер, немов вдова. Княгинею була, поміж людей пишалась, а тепер працювати мусить, як рабиня та!
2 Єрусалим тепер вночі ридає гірко, пекучі сльози на її щоках. Ніхто з коханців не прийде втішити, бо зрадили і стали ворогами їй.
3 Пішла у вигнання Юдея, в життя тяжкої праці й рабства. Між іншими народами їй не знайти спочинку. Нападники її зловили на тісних стежках.
4 О суму сповнені шляхи Сіона! Прочан не буде на її святах, зітхають проповідники її, порожні її брами, сумні її дівчата, гірко їй самій.
5 Таки перемогли вороги Єрусалима, тепер задовольняються життям. Хіба не за гріхи численні Господь її страждати змусив? За те й дітей її в полон забрали.
6 Чи не за те й краса її змарніла? Князі її, мов олені, що пасовиська не знайшли, ледь-ледь плетуться, утікаючи від ворогів.
7 Лише за днів приниження і безпритульності народу Єрусалим пригадує усі скарби свої прадавні. Коли народ її потрапив до ворожих рук і нікому допомогти їй. Збиткуються з її поразки вороги.
8 Єрусалим великий гріх вчинила, тож і нечистою зробилася вона. Хто вихваляв її колись, тепер принижує, бо бачить голизну її. Вона ж лиш стогне і ховає очі.
9 Нечистота на пелені у неї. Не думала, що з нею станеться таке. Всі вражені її падінням, і нікому утішити її. Вона благає: «Зглянься, Господи, на мої муки, бо ворог переміг мене».
10 Наклав він руку на усі її скарби. Вона побачила, що погани увійшли в її святиню — храм Господній. Це саме ті, про кого Ти казав: «Вони не повинні вступати до Твого зібрання».
11 Народ її стогне у пошуках хліба. Вони свої скарби віддали за харчі, щоби лишитися живими. Говорить Єрусалим: «Дивися, Господи, якою нікчемою я стала».
12 Нехай таке нікого не спіткає, хто цим шляхом іде, отож пильнуйте. Чи є ще біль такий! Таке страждання заподіяв Господь мені у день Свого палкого гніву.
13 Послав вогонь Він з неба на кістки мої, зсередини мене він палить. Напнув тенета, щоб мене зловити, і притяг мене. Спустошив Він мене, я геть недужа.
14 З гріхів моїх зробив ярмо, докупи сплетено гріхи Його рукою. Воно на шиї в мене і знесилює мене. Господь віддав мене у руки тих, проти кого я встояти не можу.
15 Господь забракував усіх могутніх воїнів моїх, тих, що захищали місто це. Потім Він військо спорядив, щоб воїнів тих згубити. Наче виноград в давильні, Господь потоптав Юдеї цнотливу дочку, доки сік, як кров струмив з давильні тієї.
16 Тому я й плачу, й сльози по щоках течуть. Далеко ж бо від мене мій розрадник, що буде здатний відновити мої сили. Сини мої розорені, здолав їх ворог.
17 Руки простягає Сіон, і нікому розрадити її. Господь звелів ворогам Якова оточити її. І став Єрусалим огидним серед них.
18 Зараз Єрусалим говорить: «Я не послухалась Його, тож Він поводиться зі мною справедливо. Почуйте всі народи, побачте біль мій, бо моїх дівчат і хлопців взято всіх в неволю.
19 Покликала я своїх коханих, однак вони всі зрадили мене. Мої священики й старійшини загинули у місті, шукаючи окраєць хліба — сили відновить.
20 О зглянься, Господи, бо я в журбі, у мене все всередині палає. У мене серце обірвалося, бо була я непокірна. На вулицях повбивано дітей, а вдома — смерть сама.
21 Вони почули стогін мій, нема розрадника у мене. Всі вороги мої почули про біду мою, зраділи, що таке мені зробив Ти. Пришвидши той день, який проголосив Ти, щоб і вони зазнали всіх моїх страждань.
22 Нехай все їхнє зло перед Тобою стане, будь з ними, як зі мною був Ти за мої гріхи. Неміряні мої страждання, хворе моє серце».