1У горах Ефраїмових жив чоловік на ім’я Михей.
2Він сказав своїй матері: «Ось тисяча сто шекелів срібла, украдені в тебе, за які ти прокльони промовляла, навіть у моїй присутності. Дивись, ось це срібло, я взяв його». Мати сказала: «Сину мій, Господом благословенний!»
3Тоді повернув він матері своїй тисячу сто шекелів срібла. Мати сказала: «Все це срібло я присвятила Господу з рук моїх для сина мого, щоб зробити литого металевого боввана. А зараз я повертаю срібло тобі ».
4Однак, він повернув срібло матері, й вона взяла двісті шекелів срібла й віддала майстрові. А той зробив срібного литого боввана й поставив його в Михиній оселі. Тож оселя Михея була зовсім не тим місцем, де міг стояти той бовван.
5Михей мав у себе божницю. Зробив він ефод, і призначив одного зі своїх синів стати священиком.
6Царя тоді в Ізраїлі не було. Кожен робив, що заманеться.
7Жив там собі молодик-левит із Віфлеєма юдейського, з коліна Юдиного.
8Він залишив Віфлеєм юдейський, щоб поселитися деінде. Він прийшов у гори Ефраїмові й по дорозі натрапив на оселю Михея.
9Михей спитав його: «Звідки ти йдеш?» Той відповів: «Я левит із Віфлеєма, подорожую, щоб знайти місце, де я зможу жити».
10Михей запропонував йому: «Лишайся в мене. Будь мені за батька й священика. Я даватиму тобі десять шекелів срібла щорічно, необхідне вбрання та харчі». Левит погодився жити в Михея.
11І став молодий чоловік мов син для Михей.
12Михей посвятив левита, і той став його священиком. І залишився він у домі Михея.
13Тоді Михей сказав: «Тепер я знаю, що Бог дбає про мене, бо я маю левита за священика».