1Людей Ефраїмових було зібрано, й вони прийшли до Цафона і сказали Єфті: «Чому ти пішов битися з аммонійцями, а нас із собою не покликав? Ми спалимо тебе і твою хату!»
2Єфта відповів їм: «Я і мій народ мали великий розбрат з аммонійцями. Я звертався до вас, але ви не схотіли врятувати мене від них.
3Коли я побачив, що ви не врятуєте мене, я, ризикуючи життям своїм, виступив проти аммонійців. Господь допоміг мені перемогти їх. Чому ж сьогодні ви прийшли воювати зі мною?»
4Потім Єфта зібрав усіх чоловіків Ґілеада і побив ефраїмців. Сини Ґілеада розбили Ефраїм, бо їм казали: «Ви, ґілеадці, просто залишки ефраїмців, що жили серед колін Ефраїма та Манассії».
5Тоді ґілеадці захопили броди річки Йордан, щоб не дати ефраїмцям її перейти. Коли ж хтось із залишків коліна Ефраїмового казав: «Дозвольте мені перейти річку», — люди Ґілеада питали його: «Ти ефраїмець?» Той, звісно, відказував «Ні!»
6Але вони завжди просили: «Будь ласка, скажи слово „Шибболет”». І той відповідав неправильно: «Сібболет». То вони хапали його і вбивали біля Йорданських бродів. Сорок дві тисячі ефраїмців було тоді вбито.
7Єфта був суддею Ізраїлю шість років. Коли Єфта з Ґілеада помер, його поховали у його рідному місті Ґілеаді.
8Після нього суддею Ізраїлю був Ізбан із Віфлеєма.
9У нього було тридцять синів і тридцять дочок, яких він віддав заміж за чоловіків з інших колін. І синів своїх тридцятьох він теж одружив із дівчатами з інших колін. І він був суддею Ізраїлю сім років.
10Коли Ізбан помер, його поховали у Віфлеємі.
11Після нього суддею Ізраїлю був Елон із Завулонового коліна. Він був суддею Ізраїлю десять років.
12Потім Елон із Завулонового коліна помер, і поховали його в Айжалоні на землі Завулоновій.
13Після нього суддею Ізраїлю був Авдон, син Хіллела з Піратона.
14У нього було сорок синів і тридцять онуків, і їздили вони на сімдесяти віслюках. Авдон був суддею Ізраїлю протягом восьми років.
15Потім Авдон, син Хіллела з Піратона помер, і його поховали в Піратоні на землі Ефраїма, у горах амаликійських.