1І Йов відповів Господу:
2«Я знаю, все Тобі під силу, ніякий задум Твій не спростувати.
3Спитав ти: „Хто чорнить пораду словами нерозумними такими?” Не відмовляюсь, справді я питав про те, чого не зрозумів, що надто неймовірне, що осягнути не вдалось мені.
4Сказав Ти: „Вислухай Мене, Я буду говорити. Тебе спитаю, ти ж бо поясни”.
5Раніше я лиш чув про Тебе, аж ось тепер уздрів на власні очі.
6Тому я відкидаю все, що говорив, прошу пробачення у поросі й пилюці».
7Після того, як Господь поговорив з Йовом, Він звернувся до Еліфаза з Темана: «Я дуже гніваюся на тебе й двох твоїх друзів, бо ви нічого правдиво про Мене не сказали, а слуга Мій Йов сказав правильно.
8Тепер же візьміть сім биків та сім баранів, йдіть до раба Мого Йова і складіть від себе пожертву. А раб Мій Йов молитиметься за вас. Я шаную прохання Йова, тож не воздам вам за вашу недолугість, за те, що говорили про Мене не так правдиво, як раб Мій Йов».
9Тоді Еліфаз із Темана, Білдат із Шуа й Зофар із Наамата пішли й зробили так, як наказав їм Господь. А Господь почув молитву Йова.
10Коли Йов помолився за своїх друзів, Бог відновив його талан. Він подвоїв колишні статки Йова.
11Усі його брати й сестри, хто тільки знав його, зійшлися і всі разом мали учту в оселі Йова. Вони його втішали, співчували йому, за весь той біль, що Господь послав йому. А потім кожен подарував йому по срібній монеті й золотому персню.
12Благословив Господь останні дні Йова більше, ніж попередні. Було у Йова чотирнадцять тисяч овець та кіз, шість тисяч верблюдів, тисяча пар биків та тисяча віслюків.
13Мав він семеро синів та три доньки.
14Першій дочці дав ім’я Єміма. Другу назвав Казією, а третю — Керенгаппух.
15Не було в тому краї жінок вродливіших, ніж доньки Йова. Батько розділив спадок між ними та їхніми братами.
16Після цього жив Йов іще сто сорок років і побачив чотири покоління своїх нащадків.
17Помер Йов дуже старим, проживши добре життя.