1І далі Йов пояснював:
2«Хотів би я, аби життя моє текло, як в давні часи, коли мене беріг Господь.
3Коли Його світильник наді мною сяяв, коли я йшов крізь морок за Його вогнем,
4коли у розквіті я був, коли ще дружба Божа в моїм наметі мешкала,
5коли ще Всемогутній був зі мною, коли я жив оточений синами,
6коли мій кожен крок купався в молоці, коли зі скель мені текла олива,
7коли виходив я до брами міста і на майдані місце посідав,
8переді мною молодь розступалась, а сивочолі зводились на ноги,
9коли вельможі при мені змовкали, і на вуста свої долоні клали,
10коли правителів змовкали голоси і язики до піднебіння прилипали.
11Вони хвалили все, що я казав, і кожен крок мій схвалювали дружно,
12оскільки бідний люд я рятував, коли зверталися за поміччю до мене, коли підтримував безпомічних сиріт.
13У злидні скинутий благословляв мене, і вдів серця від радості співали.
14І праведність мені служила за вбрання, а справедливість за тюрбан мені була.
15Я був очима для сліпого я був ногами для кривого.
16Я для нужденних батьком був. Я навіть розбирав ті справи, яких не знав.
17Злі приниження володарів спиняв я, й рятував слабкіших з рук гнобителя.
18Тоді я подумки сказав: „Умру в своєму домі, я дні свої помножу, мов пісок”.
19Моє коріння досягне води, роса нічна мої гілки зволожить.
20Постійно сили будуть відновлятись, лишатиметься лук в моїх руках тугим.
21Уважно прислухалися до мене всі і мовчки слухали, коли поради я давав.
22Їм нічого було додати, мої слова живили їх, мов дощ.
23Вони мене чекали, як дощу, роти, як на весняну зливу, спрагло розтуляли.
24Коли я посміхався їм, не могли повірити, мій усміх дуже тішив їх.
25Обрав для них я шлях і став главою, жив серед них, як цар зі своїм військом, як втішник для скорботних».