Job 23
1 Йов сказав:
2 «Навіть сьогодні скаржусь гірко, я стогну, та тверда й важка рука у Бога.
3 Як я хотів би знати, де його знайти, щоб міг дістатися туди, де Він живе.
4 Я розповів би по порядку все, як сталось, я б мовив переконливі слова.
5 Я знав би відповідь Його тоді і зрозумів би, що мені сказати Він має.
6 Хіба почав би Бог зі мною сперечатись, лиш правом сили скориставшись? Ніколи! Він би слухати мене почав.
7 Тоді людина чесна з Ним судитися б могла, і я б звільнивсь нарешті від судових справ.
8 Вперед іду я, а Його немає, вертаюся назад, Його не помічаю.
9 Якщо ліворуч Він, я повернусь і не впізнаю, коли праворуч, тоді не помічу Його й там.
10 Але ж насправді знає Він, який я, якби мене Він випробував і побачив, що вийшов чистим я, мов золото найвищого ґатунку.
11 Ступали мої ноги по Його слідах, Його тропами і не збився зі шляху.
12 Його наукою я керувався безвідмовно, у серці пестив я слова, що з уст Його злітали.
13 Бог — праведний, і цей закон незмінний. Хто з смертних може сперечатись з цим? Що забажає Він здійснити, те і зробить. Що забажає Він здійснити, те і зробить.
14 Бог зробить те для мене, що задумав, і інших Він так само, як мене, веде.
15 Тож ось чому наляканий я перед Ним стою, роздумую про все і страхом переймаюсь.
16 Із волі Божої я мужність втратив, мене лякає Всемогутній Бог,
17 Оскільки й досі я у темряву вдивляюсь, і морок лиха огорнув моє лице, та все ж мовчати я не стану».