1Йов відповів так:
2«Всі ваші просторікування я вже чув, а ваше співчуття породжує лише страждання.
3Чи буде край балаканині нескінченній? Чи так стурбовані, що важко вам змовчати?
4Так само міг би я вам дорікати, якби ми помінялися місцями. Я б звинувачень сипав рій невпинно і скрутно головою би хитав.
5Та міг би я і підбадьорити, і втішить, я б ваші болі заспокоїть міг.
6Страждань не зменшу тим, що я скажу вам, якщо ж мовчатиму, то не вгамую біль ніколи.
7Навіть тепер мене замучує мій ворог, усю сім’ю мою понищив він.
8Ти зморшками покрив чоло. Це проти мене свідчення, як і охляле тіло, і запалі очі, що промовисто говорять.
9Зневага й Божий гнів роз’ятрили всі рани. Чому скрегоче Він зубами в гніві? У ворогів моїх з очей ненависть сипле.
10Вони роззявили роти до мене, ущипливо кусаючись словами, юрмляться, підступаючись все ближче.
11Віддав мене збоченцям Бог, під владу нечестивців.
12Я жив спокійно, але Бог мені вчепився у загривок, трясти почав, розбив моє життя, мішенню вибрав для стрільби.
13Вже лучники Його кільце замкнули. Безжалісно проколює Він нирки, і виливається на землю жовч моя.
14Наносить рану Він за раною. Він стрімко наступає, мов воїн у бою.
15Волосяницею прикрив я тіло, я переможений, я збитий з ніг.
16Лице від сліз набрякло і почервоніло, лягла під очі смерті чорна тінь.
17Хоча не знали утиску й насильства мої руки і чисту я творив молитву повсякчас.
18О земле, кров мою не приховуй, нехай мій плач лунає навкруги.
19Є й зараз високо на небі свідок, що може свідчити на захист мій.
20Хай перекладачем моїм він буде, хай буде моїм другом перед Богом, коли з моїх очей струмують сльози.
21За мене заступиться він перед Богом, розсудить він між смертним і його сусідом.
22Бо не мине і кілька років, як я піду туди, звідки немає вороття».