Jeremiah 7
1 Ось слово, що було Єремії від Господа:
2 «Стань у брамі храму Господнього й оголоси там слово це: „Всі юдеї, що входять крізь браму молитися Господу, слухайте послання Господа.
3 Ось що Всевишній Господь, Бог Ізраїлю, каже: „Виправте путі ваші і вчинки, тоді дозволю вам жити на цій землі.
4 Не покладайтеся на хибні слова, на хибні обіцянки, яких не можна виконати, мовляв: „Оце є храм Господній, храм Господній, храм Господній”.
8 Та ви покладаєтеся на облудні обіцянки, що не можуть вам стати у пригоді.
9 Ви будете красти й убивати, чинити перелюб, присягати брехливо, кадити ладан перед Ваалом, поклонятись іншим богам, яких ви не знаєте?
10 А тоді приходите, стаєте перед храмом оцим, що носить ім’я Моє, і питаєте: „Чи нас урятовано, щоб могли ми й надалі вершити всі гріхи потворні?”
11 Невже цей храм, що носить ім’я Моє, став розбійницьким кублом для вас? Я Сам переконався, що це так”». Так Господь каже.
12 «Але ж підіть до святого місця мого в Шило, де Я вперше оселив ім’я Своє, і подивіться, що я зробив з ним за всі гидоти, скоєні Моїм народом ізраїльським.
13 І зараз, оскільки ви все це чините, — каже Господь, — хоч і звертався Я до вас постійно, але ви не слухали Мене, Я кликав вас, та ви не озивалися.
14 Тож із храмом, який ім’я Моє носить і на який ви покладаєтесь, який Я дав вам і батькам вашим, Я зроблю те ж саме, що зробив Я з Шило.
15 Зречуся вас, як зрікся всіх братів ваших, усього народу Ефраїма.
16 А щодо тебе, Єреміє, не молися за народ цей і не заступайся за нього. Молитву не твори, бо вона до мене не дійде, бо не почую Я тебе.
17 Хіба ж не бачиш ти, що вони коять у містах Юдеї й на вулицях Єрусалима?
18 Діти хмиз збирають, батьки розпалюють вогонь, жінки замішують тісто, щоб пироги пекти цариці небесній, і приносять ливні жертви іншим богам, щоб Мене розгнівати».
19 «Та чи розгнівають вони Мене? — Каже Господь. — Хіба що себе, накликаючи ганьбу на власну голову?»
20 Тож ось що Господь Бог каже: «Мій гнів і лють Моя виллються на землю цю і на людей, і на худобу, й на дерева, й на поля, і на плоди земні: все загориться, і не загасити його буде».
21 Ось що Господь Всемогутній Бог Ізраїлю каже: «Додайте всеспалення до ваших жертв і їжте м’ясо.
22 Кажу це, бо не промовляв Я до батьків ваших і не заповідав їм, коли з Єгипту вивів, щодо всеспалення і жертв».
23 Але Я дав їм такий наказ: «Слухайте голос Мій, тоді Я Богом вашим стану, а ви — Моїм народом. І будете робити те, що Я вам накажу, тож це вам буде на добро.
24 Але ж діти Ізраїлю не слухали й уваги не звертали, і йшли за порадами своїх лихих сердець. Вони повернулися не обличчям, а спиною до Мене».
25 З того дня, як вийшли батьки ваші з землі Єгипетської, аж донині Я знову й знову, день у день, посилав слуг Моїх, пророків до вас.
26 Але вони не слухали мене, уваги не звертали. Вони уперто чинили Мені опір й грішили більше за батьків своїх.
27 Ти, Єреміє, донесеш це слово до них, але вони не слухатимуть тебе. Ти кликатимеш їх, вони тобі не обізвуться.
28 Ти скажеш їм: «Це той народ, що не підкоряється Господу Богу своєму і науки не приймає. Віра загинула, зникла з їхніх уст».
29 Своє волосся обстрижи і викинь геть, і на уста поклич журливу пісню. В жалобі розімкни уста. Кажу так, бо Господь відмовився від цього покоління і покинув його; це покоління люті Господньої.
30 «Кажу це, бо народ юдейський вчинив таке, що Я за гріх вважаю, — каже Господь. — Вони поставили своїх бовванів у храмі, що носить ім’я Моє, щоб опоганити його.
31 Вони звели узвишшя Тофету, що у долині Бен-Гінном, щоб палити своїх синів і дочок у вогні. Це те, чого Я не заповідав, і навіть не мав на гадці.
32 Тож час настає і люди вже не скажуть: „Тофет і долина Бен-Гінном”. Натомість люди казатимуть: „Долина вбивства”. Й ховатимуть вони померлих у Тофеті, поки місце буде.
33 І мертві народу цього стануть поживою для птахів небесних та звірів земних. І нікому буде їх прогнати.
34 Я припиню звуки радості й свят, голос молодого й голос молодої в містах Юдеї та на вулицях Єрусалима. Кажу так, бо край цей стане пусткою».