1Щодо Моава, ось що Господь Всемогутній, Бог Ізраїлю, каже: «Горе тобі, гора Нево, бо буде спустошення тобі, Киріатаїму — сором і загарбання, а твердині — розпач і руїна.
2І більше не величатимуть Моав; в Хешбоні змова проти неї: „Ходімо й винищимо цей народ дощенту”. І ти, Мадмене, змовкнеш, бо меч іде на тебе.
3Прислухайся до криків із Хоронаїма: спустошення, біда велика.
4Моав розбито буде вщент, крик дітлахів її лунатиме навколо.
5Вони ридатимуть усю дорогу до Лугіта, униз в Хоронаїм вони в сльозах йтимуть.
6Тікайте! Своє життя рятуйте. Прикиньтеся кущем, що вітер несе по пустелі.
7Оскільки покладався на свої діла й багатство, в полон захоплять і тебе. Хемош піде в неволю зі священиками й своїми князями.
8У кожне місто прийде руйнівник, і жодне місто не врятується. Долини загинуть, рівнини спорожніють, бо так сказав Господь.
9Дайте Моавові крила, щоб полетіти могла, бо справді руїною стане вона, усі міста її спустошаться і обезлюдніють.
10Прокляття тим, хто недбайливий у ділах Господніх, прокляття тим, хто стримує свій меч кровопролиття.
11У спокої Моав від юних днів, відпочиває, мов вино, що відстоюється. Вона в неволю не пішла. Тому ж і смак лишився, й запах не змінився».
12«Та дні надходять, — так Господь каже, — коли пошлю переливачів до неї, і виллють її, а глечики порозбивають».
13Тоді Моав засоромиться Хемоша, як і народ Ізраїлю засоромився, що покладався на Бетел.
14«Та як ви можете казати: „Ми — воїни, хоробрі та могутні?”
15Впаде Моав, міста її стоятимуть порожні; найкращі парубки в різні впадуть, — говорить Цар, чиє ім’я — Господь Усемогутній. —
16Моавова погибель на порозі, не за горами вже її біда.
17Тужіть по ній, усі її сусіди, усі, кому вона відома. Скажіть: „Як зламано цей скіпетр могутній, як переламано це берло дивовижне!”»
18Зійди з височини своєї слави, сядь поміж спраглих на засушеній землі, дочки Дівона мешканець, бо руйнівник Моаву на тебе повстає, зруйновано твої твердині.
19Стань при дорозі і дивися, той, хто живе у Ароері. Спитай у втікача і у втікачки, спитай їх: «Що сталося?»
20«Зганьблено Моав, бо побито. Голосіть і ридайте! Оголосіть в Арноні, що зруйновано Моав.
21Суд прийшов на рівнину: в Холон, в Ягзу і в Мефаат,
22в Дівон, в Нево і в Бет-Дівлатаїмі,
23і на Киріатаїм, і в Бет-Ґамул, і в Бет-Меон,
24у Керіот і в Боцру — у всі міста землі Моаву, далекі і близькі.
25Зрубаю ріг Моаву, правицю її зламаю, — каже так Господь. —
26Напоїть її п’яною, бо Господа зневажила вона. Нехай Моав качається в блювотині своїй, хай посміховиськом стане для народів!»
27«Моав, чи насміхалася з Ізраїлю не ти? Чи не зі злодіями зловлено її, що ти хитала головою, коли про неї говорила?
28Міста покиньте і живіть на скелях, мешканці Моаву, як голуби, що гніздяться при вході у печеру.
29Наслухалися ми вже про Моава пиху, його зухвальство й вихвалення, про його бундючність.
30Її зухвальство знаю Я, та воно марне, — Господь каже, — не дасть воно нічого.
31Тому Я за Моавом голосити буду, Я за Моавом буду сльози лити. Лементуватиму по людях Кир-Гаресета.
32З народом Язера Я плачу за Язер, о винограднику Сівми. Твої галуззя досягали моря, сягнули до моря Язерського. Руйнівник напав на твої плоди і на твій виноград.
33Радість і щастя пішли з плодючих ланів і городів Моаву, зробив Я таке, що вино із чавила не ллється. І не радіє більше винороб, хоча й кричить, та не від радості».
34«Кричать від болю люди від Хешобона до Елеале й до Ягаза, від Зоара до Хоронаїма, і до Еґлат-Шелішії, бо навіть води Німріма повисихали.
35Я покладу в Моаві край, — Господь каже, — жертвоприношенням по узвишшях і ладану кадіння богам його.
36Тож Моє серце тужить над Моавом, мов сопілка, і серце, мов сопілка, плаче за людьми Кир-Гаресета. Багатство, що вони надбали, пішли у небуття.
37Кожна голова поголена, кожна борода обтята, порізи на руках й веретище на кожнім».
38«На всіх дахах Моава і на кожному майдані міста — лемент, бо Я розбив Моав, як посуд непотрібний, — Господь каже. —
39Як же її розбито! Голосіть! Як відвернулася вона в ганьбі! Тепер то посміховисько і страх для всіх довкола».
40Бо ось що Господь каже: «Стережися! Ось з небес орел ширяє, і простирає крила над Моавом.
41Міста країни цієї будуть здобуті, а твердині зруйновані. І того дня у воїнів Моаву серце перелякане буде, немов у жінки при пологах.
42Моав пощезне із-поміж народів, бо вище Господа він возвеличував себе».
43Так каже Господь каже: «Жах, яма й пастка жде тебе, о мешканець Моаву.
44Той, хто тікатиме від жаху, в яму упаде, хто вибереться з ями, в пастку втрапить, бо наведу Я все це на Моав в рік покарання». Так Господь каже:
45«В тіні Хешбона втікачі безсилі, вогонь з Хешбона вийшов, а полум’я з Сихона і пожерло моавську старшину, та всіх пихатих галасунів.
46Горе тобі, Моаве! Загинули люди Хемоша, в неволю забрали синів твоїх і дочок твоїх погнали в полон».
47«Та Я поверну із неволі Моав у прийдешні дні», — Господь каже. Отак кінчається пророцтво про суд над Моавом.