1Ось що Господь каже: «Піди й купи собі лляну набедрену пов’язку, перев’яжи нею крижі, але у воду її не клади».
2Тож купив я тканину, як звелів мені Господь, обернув нею крижі.
3Тоді надійшло до мене слово Господа вдруге:
4«Візьми тканину, що ти купив, яка на крижах твоїх, та піди до Перату, й сховай її там у розщілині у скелях».
5Тож я пішов і сховав її на Ператі, так як Господь наказав мені.
6І як спливло багато днів, Господь сказав мені: «Встань і піди до Перату, візьми звідти тканину, що Я наказав сховати там».
7Тож пішов я до Перату, розшукав і підібрав тканину з того місця, де заховав її. Вона була зіпсована, ні на що непридатна.
8Тоді дійшло до мене таке слово Господа.
9Ось що Господь сказав: «Так само я знищу гордість Юди й велику пиху Єрусалима.
10Ці нечестиві люди, що відмовилися слухати слово Моє, що вперто чинять опір і ходять за іншими богами, щоб їм служити і поклонятися. Ці люди, мов тканина, непридатна ні на що.
11Кажу так, бо як тканина прилягає до чоловічого стану, так і весь дім Ізраїля та дім Юди Я примусив пригорнутися до Мене, щоб були вони Моїм народом і славою Моєю, і піснею хвальною і приводом пишатися, але вони Мене не слухали».
12Тож промов до них таке слово: «Ось що Господь Бог Ізраїлю каже: „Кожен міх повний вина повинен бути!” Вони тобі відкажуть: „Хіба ми не знаємо, що кожен міх вина повен повинен бути?” А ти їм відповіси:
13„Ось що Господь мовить: „Я жителів землі цієї, царів усіх, що сидять на троні Давидовім, і священиків, і пророків, і мешканців усіх Єрусалима зроблю безпомічними мов п’янички.
14Я підбурю їх один проти одного, батьків і синів разом. Я не подарую і не помилую, не змилосерджуся над ними через те, спустошення, яке настане. Так каже Господь”».
15Почуйте, зважте, не заносьтеся в погорді, бо це Господь сказав:
16«Звеличте Господа Бога вашого, доки ще темрява не впала, доки ноги ваші не почали заплітатися на пагорбах у сутінках. Чекатимете світла, та воно обернеться на темні тіні, а потім і на темряву глибоку.
17Як не послухаєтесь ви Мене, Я буду потай плакати через зухвалість вашу. Гіркі сльози буду лить, вони з очей моїх тектимуть, адже Господнє стадо буде захоплено в полон.
18Скажіть царю й цариці-матері: „Зійдіть з престолів ваших, посідайте тут, серед людей простих, адже вінці прекрасні вже впали з голів ваших.
19Міста в Неґеві замкнені, й ніхто їх не відчинить. Усіх юдеїв, хто мирно мешкав там, вислано усіх.
20Єрусалиме, очі підведи і побачите тих, хто з півночі йде. Де те стадо, що дане тобі? Де твої прекрасні вівці?
21Що скажеш ти, як Всевишній спросить з тебе за кожну вівцю із отари Його? Чи не повинен був ти навчати людей істини Господа живого? О Єрусалиме, де твої царі, що повинні були вести Твоїх людей шляхом істини? Тож знай, що скрутить тебе біль, як жінку, що народжує дитину.
22Якщо здивуєшся в своєму серці: „Чому це сталося зі мною?” За злочини твої тяжкі вороги вирішили посоромити тебе: вони розідрали твою спідницю й забрали черевики.
23Чи може ефіоп поміняти колір шкіри? Чи може леопард своїх позбутись плям? Отак і народ Єрусалима, що навчений гріха, не здатний він добро творити”».
24«Тож Я розвію їх, мов перекотиполе, що вітер по пустелі носить.
25Такий твій жереб, Єрусалиме, доля, яку Я тобі відміряв, — каже Господь. — Адже ти Мене забула й поклала всі свої надії на неіснуючих богів.
26Твої спідниці, Єрусалиме, Сам тобі на голову закину, щоб виставить твій сором напоказ.
27Твою розпусту, хтивість до коханців, на пагорбах перелюби твої, і ту гидоту, що в полях чинила, — Я все це бачив! Горе тобі, Єрусалиме! Чи будеш коли-небудь чиста знов?»