1Почуйте слово, що Господь сказав вам, доме Ізраїля.
2Ось що Він каже: «Не научайтесь звичаїв поганських, і не тремтіть від небесних знамень, як роблять це інші народи.
3Бо ж звичаї людей тих є безглузді, а боввани їхні — то лише колода, кимось зрубана у лісі. Це те, що ремісник виготовляє сокирою і власними руками.
4Він прикрашає боввана золотом і сріблом, зшиває цвяхами, щоб не валився.
5Вони, мов ті опудала, що на баштані: ні говорити, ні ходить не можуть — їх треба на руках носить. Не бійся їх, вони ні помогти, ані зашкодити тобі не можуть.
6Тобі, о Боже, не існує рівних, ні імені такого більш нема, як Господа мого ім’я могутнє.
7Чи можна не боятися Тебе, Царю народів? Бо заслуговуєш на це Ти, бо іншого нема такого між мудрецями всіх країв і царств.
8Усі вони бездарні і дурні, їх вчать речей безглуздих, колода — то наставник їх.
9Привозять срібло коване з Таршиша, а золото везуть з Уфаза. Боввани ті, що їм вклоняються народи, то є робота майстра, твір ремісника. Вдягають їх у фіолет та пурпур, все це — майстрів робота вправних.
10Але Господь — справжній Бог, Він — Володарю живий і Цар предвічний. Земля здригається від Його гніву, несила людям витримати лють Його.
11Ось що скажіть їм: „Щодо тих богів, що небеса і землю не створили, вони пощезнуть і з землі, і з-під небес”».
12Господь — це Той, Хто землю сотворив Своєю міццю, Хто світ Своєю мудрістю створив, Хто небеса розкинув розумом Величним.
13По Його волі грім з небес лунає, та нескінченні вод дощових потоки падають на землю. Він хмари піднімає з всіх кінців землі, та блискавки з дощем творить, і зі своїх скарбниць здіймає вітер.
14Кожна людина — дурна! Ремісники соромляться своїх творінь, бо боввани ті — облудні, в них нема життя.
15Вони — марнота і предмет для глузувань, вони всі згинуть в час Великого суда.
16А Спадок Якова — Всевишній зовсім не такий, бо справді Він творець усього, й Ізраїль — то є спадщина Його. Ім’я Йому — Господь Усемогутній!
17Люди Юдеї, збирайте свої пожитки, будьте на поготові, щоб втікти, бо всі ви у пастці облоги.
18Ось що Господь Бог каже: «Повикидаю зараз Юдеїв землі цієї, завдам їм болю, зажену їх в скруту, нехай це буде їм урок».
19Горе мені (Єремії), я поранений тяжко. Та я сказав: «Однак це мій біль, я мушу витерпіть його».
20Мій намет зруйновано, розірвано його мотуззя. Сини мене покинули, нікого не лишилось. Нема кому намет напнути, нема кому піднять завіси.
21Бо пастухи (правителі) — дурні, і не шукають Господа вони. Ось чому отари їхні всі розкидано довкола.
22Ось гуркіт з півночі надходить! Він оберне міста Юдеї на пустелю, на шакалів лігво.
23Я знаю, Господи, людині доля непідвладна, не чоловікові вирішувати, що станеться, що він зробити в силі.
24Тож покарай нас, Господи, але по правді, не у гніві, щоб не знищив.
25Вилий обурення на ті народи, які Тебе не знають, й на роди, що імені Твого не промовляють, бо Якова вони пожерли. Вони розправилися з ним і зруйнували житло це.