1На той час Меродах-Баладан, син вавилонського царя Баладана, прислав Езекії листи й дарунок, бо довідався, що Езекія хворів, а тепер одужав.
2Езекія прийняв посланців і показав їм усе, що зберігалося у скарбницях: срібло, золото, духмяні спеції, дорогоцінні олії, зброю — все, що можна було знайти в його коморах. Нічого не лишилося такого ні в палаці, ні в царстві, чого б не показав їм Езекія.
3Потім пророк Ісая прийшов до царя Езекії й запитав його: «Про що говорили ті люди й звідки вони прибули до тебе?» Езекія відповів: «Вони завітали з далекого краю, з Вавилона».
4Ісая спитав: «А що вони побачили у твоєму домі?» «Вони бачили все в моєму домі, — відповів Езекія. — Не залишилося нічого в коморах, чого б я їм не показав».
5На це Ісая промовив: «Послухай-но, що говорить Господь Всемогутній:
6„Прийде неодмінно той час, коли все, що є в твоєму палаці і все, що донині твої предки назбирали, буде перевезено до Вавилона. Господь обіцяє, що нічого не залишиться.
7А деяких твоїх нащадків, які в тебе народяться, твоя плоть і кров, буде забрано; і стануть вони євнухами в палаці вавилонського царя”».
8«Господнє слово, яке ти мені передав, — добре», — відповів Езекія, бо подумав: «За мого життя буде мир і спокій».