1Ось що Бог говорить: «Горе Аріелу, місту, де Давид отаборився. Рік за роком там череда численних свят тривала.
2Тоді на Аріел накликав Я біду, наповнив місто сльозами й жалобою, і вівтарем для мене став Аріел.
3Я отаборився навколо тебе й оточив місто укріпленнями з усіх боків, звів повсюди штурмові башти.
4Ти був до землі пригнутий, промовляв із землі, просив пощади з пороху. Твій голос, мов голос привида, з землі долинав, твій шепіт долітав з порохняви.
7Усі численні народи, що пішли в бій на Аріел, усі, хто обложив тебе й твої укріплення, щоб туди потрапити, здавалися маревом, страшним видінням нічним.
8Як голодний снить про їжу, а прокидається все одно неситий, як спраглий тягнеться у сні до джерела з водою, а вранці відчуває спрагу і знесилення, таке ж довелося пережити й тим народам, що йшли війною проти гори Сіон. Ніхто з них не отримає те, що хоче».
9Оглушіть себе й глухими будьте, засліпіть себе й сліпими будьте, п’янійте, та не від вина, хай ноги заплітаються, хоча ви пива й не ковтали.
10Бо то Господь на вас навіяв сон. То Він примусив вас глибоким сном заснути. Пророки, вам Він очі затулив, провидці, затьмарив Він голови ваші.
11Передбачення ці стали для вас книгою з нерозрізаними сторінками, змісту якої ви ще не знаєте. Якщо дати таку книгу людині, що вміє читати, і сказати: «Прочитай, що там написано», — той відповість: «Не можу, бо сторінки нерозрізані».
12Або якщо дати цю книгу тому, хто не вміє читати, й попросити: «Прочитай!» — у відповідь почуєте: «Я не вмію читати».
13Мій Володар говорить: «Цей народ на лиш словах стверджує, що він зі Мною, тільки устами промовляє, що вшановує Мене, а серцем далекий від Мене і шанує Мене тільки тому, що так годиться.
14Тому Я знову дивуватиму цей народ неймовірними, вражаючими дивами. І мудреці перестануть щось розуміти, зникне їхня мудрість».
15Горе тим, хто намагається щось дуже глибоко приховати від Господа або втаємничити свої плани. Горе тим, хто творить зло у темряві й при цьому примовляє: «Хто нас бачить? Хто про нас знає?»
16Недалекоглядні! Ви вважаєте, що глина те саме, що й гончар. Хіба може річ сказати тому, хто її створив: «Не він мене зробив!» Хіба може виліплений горщик відізватися про свого творця: «Він нічого не розуміє?»
17Чи справді Ливан незабаром стане садом, а Кармел розростеться, наче ліс?
18Тоді глухий почує слова книги. Після мороку й темряви очі сліпого прозріють.
19Бідні знову возрадуються Господу, а найнужденніші знайдуть своє щастя у Святого Ізраїлю.
20Це станеться тому, що зникнуть жорстокі, пропадуть зарозумілі, не стане більше всіх тих, хто тче лихі наміри.
21Зникнуть ті, хто обмовляє людей, хто розставляє пастки при розслідуванні в суді, хто оббріхує невинного, щоб несправедливо звинуватити його.
22Тому Господь, який звільнив Авраама, ось що говорить роду Якова: «Народ Якова не буде більше посоромлений, ніколи не збліднуть їхні обличчя від сорому.
23Коли вони побачать усіх своїх дітей, створених Мною, вони шануватимуть Моє святе ім’я. Вони шануватимуть Якова Святого й благоговітимуть перед Богом Ізраїлю.
24А ті, хто вперто не корився, зрозуміють гріхи свої й приймуть Мої настанови».